Дівчина в поїзді

Страница 4 из 6

Агата Кристи

— Очевидно ми маємо на увазі одну і ту ж персону, — промовив він приязно, — тільки я її називаю Елізабет.

— Ви дасте мені сатисфакцію, — сердито просичав молодик, — Ми будемо стрілятися

— Стрілятися?

— Дуель!

— Я ніколи не б'юся на дуелях, — твердо промовив Роуленд

— Чому? — неприємно перепитав молодик

— Я дуже боюся виду крові.

— Ах, раз так? Тоді я розіб'ю вам хоч носа

Молодик оскаженіло накинувся на співрозмовника. Але трапилась дивина. Раптом тіло нападника описало півколо і з гуркотом упало до долу. Він поволі піднявся з виразом повного непорозуміння. Містер Роуленд увічливо посміхався.

— Як я вже казав, я боюся крові. Ось чому вимушений був вивчати джиу-джитсу.

Запанувала тиша. Два іноземці з недовірою дивилися на симпатичного молодого чоловіка, немовби зважуючи, яка ще небезпека може ховатися за його люб'язними манерами. Молодший тевтонець побілів від люті.

— Ти пошкодуєш про це, — просичав він.

Його старший супутник стримав свої почуття.

— Це ваше останнє слово, лорд Роуленд? Ви відмовляєтесь розповісти про находження ЇЇ Високості?

— Я не знаю її місце знаходження

— Насмілюсь не повірити вам, сер.

— Насмілюсь сказати, що ви дуже недовірливі, сер.

Його молодший компаньйон трохи заспокоївсь і сказав:

— Це не кінець. Ви ще про нас почуєте.

І два чоловіки залишили кімнату

Джордж провів рукою по лобі. Події розгорталися з приголомшливою швидкістю. Здається він став дієвою особою в міждержавному європейському скандалі.

— Це навіть може означати нову світову війну, — з деякою гордістю промовив до себе Джордж.

І почав розшукувати у чоловіка з чорною бородою. З великим полегшенням він побачив його в кутку вестибюля. Джордж сів в протилежному кутку. Хвилини через три бородань піднявся та рушив до своєї кімнати. Провівши його до дверей Джордж з полегшенням зітхнув.

— Мені потрібно поспати, — промимрив він, — і це погано.

Раптом йому спало на думку. А що коли чоловік з бородою помітив, що Джордж шпигує за ним? Може він зникне вночі, коли Джордж буде спати сном праведника? Кілька хвилин він роздумував над проблемою і почав розпускати свою вовняну панчоху світлого кольору, аж поки не отримав нитку необхідної довжини. Потім він тихо вийшов з кімнати та прив'язав нитку до вивіски для персоналу, що висіла на ручці дверей. На іншому кінці мотузки він прикріпив невеликий срібний дзвіночок, спомин про проведений вечір в опері. Джордж подивився на пророблену роботу з великим задоволенням. Будь-яка спроба бороданя залишити номер не залишиться непоміченою.

Вирішивши проблему Джордж не тратив даремно часу на облаштування ліжка. Він лише дбайливо поклав маленький пакунок під подушки й замислився. Його плутані думки можна було передати такими словами: "Анастасія Софія Марія Олександра Ольга Елізабет. Здається я назвав всіх. Цікаво…"

Сон не йшов. Що це все означає? Який зв'язок між втечею принцеси, запечатаним пакетом та чоловіком з чорною бородою. Від чого рятується велика княгиня? Чи було відомо його переслідувачам про пакет? Врешті решт, що було в цьому пакеті? Не знайшовши відповіді на ці питання, містер Роуленд непомітно заснув.

Він прокинувся від слабого дзеленькання. Щоб прийти до тями та зрозуміти ситуацію Джорджу знадобилося півтори хвилини. Він скочив на ноги, одягнув капці, обережно відкрив двері та вислизнув у коридор. Слабка тінь в кінці коридору вказала напрямок руху його сусіда. Рухаючись як можна тихіше, містер Роулен поспішив слідом. Він вийшов вчасно, щоб побачити, як бородань зникає за дверми ванної кімнати. Все це видавалось дуже загадковим, оскільки така ж кімната знаходилася якраз напроти їх номерів. Через щілину прикритих дверей він помітив, як чоловік став на коліна неподалік ванної та почав щось робити біля плінтуса. В такій позі він залишався хвилин п'ять, і потім звівся на ноги. Джордж розсудливо вирішив відступити.

Сховавшись за дверима свого номеру, він спостерігав як незнайомець повернувся у свою кімнату.

— От і добре, — сказав до себе Джордж, — Таємниця ванної кімнати відкриється вранці

Він ліг у ліжко та засунув руку під подушку для того, щоб пересвідчитись, що пакет був на місці. За мить його охопила паніка. Пакет зник!

Вранці Джордж поснідав яйцями та беконом, не перестаючи карати себе за втрату. Він провалив доручення Елізабет. Він допустив, щоб коштовний пакет вкрали, "Таємниця ванної кімнати" виявилась не варта тухлого яйця. Без сумніву, Джордж виставив себе повним дурнем. Після сніданку він піднявся наверх. На поверсі стояла зніяковіла покоївка.

— Щось трапилось, вельмишановна, — привітно запитав Джордж

— Джентльмен, сер. Ваш сусід. Він просив розбудити його о пів дев'ятій. Я стукаю, але немає ніякої відповіді і двері замкнені.

— Не знаю, що і сказати, — відповів Джордж. Тяжкі передчуття здавили йому груди.

Він поспішив до своєї кімнати. Всі його плани розвіялися вмить від того, що побачив у кімнаті. На туалетному столику лежав пакунок, вкрадений напередодні!

Він підняв пакунок та оглянув його. Без сумніву, то був той самий пакунок, але печатка була зламана. Повагавшись хвилину, він розгорнув його. Якщо інші люди бачили зміст, то не було резону чому б йому не заглянути в середину. Окрім того, ймовірно, що вміст пакунка вкрали. В пакунку виявилася невелика коробка, в яких за звичай зберігають коштовності.

Джордж відкрив її. Всередині на шовковому полоті знаходилася каблучка. Він взяв її та уважно роздивився. Не було жодної ознаки, що то була весільна каблучка. Зі стогоном Джордж опустив голову на руки.

— Безумство, — прошепотів він,— Це якесь безумство. Цілковите безумство. В цьому немає ніякого сенсу.

Раптом він згадав про покоївку і помітив широкий парапет за вікном. Як би не ці події Джордж навряд чи звернув увагу, але зараз охоплений гнівом та цікавістю він пильно придивлявся до кожної дрібниці. За мить він був на підвіконні, а ще через декілька секунд дивився у вікно сусіднього номеру, який займав бородань. Вікно було відчинене, а кімната пуста. Трохи далі була пожежна драбина. Тепер було зрозуміло як зник незнайомець.

Джордж зайшов в кімнату через вікно. Речі незнайомця були розкидані по кімнаті. Тут повинен бути ключ, який пролив би світло на дивні події, що трапилися з Джорджем. Він почав пильно оглядати речі, починаючи з великого пошарпаного чемодану.