— Я допоможу, — Джубал висмикнув папери з рук службовця, сів за стіл і почав розглядати. — Гм... Дозвольте поглянути. Людина з Марса сидітиме прямо навпроти Генерального Секретаря — там, де сидить й зараз. Потім... — Джубал витягнув темного м'якого олівця і зруйнував схему розсадження. — Ось ця половина головного столу — звідси і аж сюди — належить Людині з Марса.
Джубал провів дві великі товсті лінії, щоб показати межі, та з'єднав їх з тонкою чорною дугою, а потім почав писати їхні імена, розподіляючи місця на цій частині столу.
— Я виконую половину вашої роботи... Тому що я розсаджую тут усіх, хто сидить з нашого боку столу.
Виконавець протоколу був надто вражений, щоб говорити. Його рот відкривався, але звідти не виривалося жодних зрозумілих звуків. Джубал м'яко глянув на нього:
— Щось не так? О, я забув зробити це офіційно, — під своїми виправленнями він нашкрябав: "Д. Гаршоу — для В. М. Сміта".
— Не варто бігти до свого керівника, синку, і показувати йому цей папірчик. Порадь йому переглянути книгу правил офіційних візитів керівників дружніх планет.
Чоловік дивився на все з відкритим ротом — а потім раптово відійшов, навіть не зупинившись, щоб його закрити. Але він дуже швидко повернувся, йдучи вслід за іншим, дещо старшим чоловіком. Незнайомець наполегливо, серйозно сказав:
— Докторе Гаршоу, я Ля Ру, начальник протоколу. Вам і справді потрібна половина головного столу? Наскільки я розумію, ваша делегація дуже маленька.
— Це не стосується справи.
Ля Ру стримано посміхнувся:
— Боюся, що для мене — стосується, сер. Через цей простір мене загнано у глухий кут. Запросили бути присутніми тут сьогодні ледь не кожну офіційну особу першого рангу у Федерації. Якщо ви чекаєте на більшу кількість людей — попри те що я волів би, щоб ви мене про це попередили заздалегідь, — то я маю стіл за цими двома кріслами, приготований для містера Сміта та вас.
— Ні.
— Боюся, що так має бути. Прошу вибачення.
— Я у вас теж. Тому що, якщо половина головного столу не була підготовлена для делегації Людини з Марса, ми йдемо звідси, причому просто зараз. Просто передайте Генеральному Секретарю, що ви зірвали його конференцію тим, що були грубим з Людиною з Марса.
— Звичайно ж, ви не маєте це на увазі?
— Ви не отримали моє повідомлення?
— Гм... Ну, я сприйняв його за жарт. Досить розумний жарт, згоден.
— Синку, я не можу дозволити собі жартувати такою ціною. Одне з двох: або Сміт — очільник іншої планети, який прибув з офіційним візитом до очільника цієї планети, — і у такому разі він має право на всіх сторонніх хлопців та танцівниць-дівчат, яких ви можете відкопати, — або він просто турист, який не отримує жодних офіційних виявів поваги. А одночасно ніяк. Проте я пропоную вам озирнутися, порахувати "офіційних осіб першого рангу", як ви їх називаєте, і спробувати негайно здогадатися, чи обтяжували б вони себе, прийшовши сюди, якщо, на їхню думку, Сміт був би звичайним туристом.
Ля Ру повільно відповів:
— Немає прецедентів.
Джубал мугикнув:
— Я щойно бачив Лідера Делегації з Місячної Республіки, — він прибув хвилину тому: підіть і скажіть йому, що немає прецедентів. А потім ухиляйтеся від наслідків — я чув, що у нього важкий характер.
Він зітхнув.
— Але, синку, я старий чоловік і майже не спав цієї ночі — тож не мені вчити тебе твоїй роботі. Просто передай містеру Дугласу, що ми зустрінемося якогось іншого дня... Коли він буде готовий прийняти нас належним чином. Ходімо, Майку. — Джубал почав важко підійматися з крісла.
Ля Ру поспішно вигукнув:
— Ні, ні, докторе Гаршоу! Ми звільнимо цей бік столу. Я... Добре, я щось придумаю. Він ваш.
— Так краще. — Гаршоу все ще намагався встати. — Але де прапор Марса? І що чути щодо почестей?
— Боюся, що не розумію вас.
— Ще ніколи в мене не виникало стільки проблем із простою англійською. Погляньте... Бачите той прапор за кріслом, де сидітиме Генеральний Секретар? А де такий же ось тут, для Марса?
Ля Ру зблід.
— Мушу визнати, що ви мене здивували. Я не знав, що у марсіан є прапор.
— Ні, немає. Але ви могли поцікавитися, що вони використовують для важливих державних подій. — (І я теж, хлопче — але це справи не стосується.) — Тож ми пробачимо вам і спробуємо лишити все як є — заради нашої спільної справи. Аркуш паперу, Міріам; добре; ось так.
Гаршоу намалював прямокутник, накидав у ньому традиційні людські символи Марса: коло зі стрілою, що виходила з нього, вказуючи у верхній правий куток.
— Зробіть тло білим, а символ Марса — червоним. Це варто вишити на тканині, звичайно ж — але, маючи чисте простирадло з банкою фарби, будь-який бойскаут впорається з цим за десять хвилин. Ви були скаутом?
— Гм... Так, колись давно.
— Добре, — тоді ви знаєте їх девіз. А зараз дещо стосовно почестей — може, і до цього ви теж не готувалися, га? Ви планували увімкнути "Нехай буде верховний спокій", коли зайде Секретар?
— О, ми повинні так зробити. Це обов'язково.
— Тоді вам би слід було після цього увімкнути гімн Марса.
— Не розумію, як це можливо. Навіть якщо він існує... То у нас його немає. Докторе Гаршоу, будьте розсудливим!
— Послухай, синку, — я і є розсудливий. Ми прийшли сюди задля спокійної, маленької, неофіційної зустрічі — виключно у справах. А опинилися в цирку. Що ж, якщо ми беремо участь у цирковій виставі, то у вас мають бути слони, — і іншого рішення не існує. Зараз ми розуміємо, що можемо зіграти марсіанську музику не краще, ніж хлопчик з олов'яним свистком міг би зіграти симфонію. Але ви можете увімкнути симфонію "Десяти планет". Ґрокнули? Я хочу сказати: "Зрозуміли?" Виріжте на початку мелодію для Марса; увімкніть її... Хоча, про мене, вистачить і одного такту, щоб цю тему впізнали.
Ля Ру задумався.
— Так, гадаю, це ми зможемо. Але, докторе Гаршоу, я обіцяв вам половину столу... Проте не думаю, що можу пообіцяти вам найвищі почесті — прапор та гімн — навіть на такому імпровізованому, абсолютно символічному рівні. Я... Навряд чи у мене є такі повноваження.
— Маячня, — з гіркотою сказав Гаршоу. — Що ж, ми не хочемо цирку. Тож скажіть містеру Дугласу, що ми повернемося, коли він не буде такий зайнятий... І коли не прийматиме стількох відвідувачів одразу. Був радий з вами поговорити, друже. Буду радий побачитися і привітатися з вами біля кабінету Секретаря наступного разу, коли ми повернемося, — якщо ви, звісно, все ще тут працюватимете.