С н і ж и н к а (розчулено). Ну, нічого, якось все буде. Треба щось зробити... Тільки як же зробити? Туди можна зайти?
Г а н н а С е м е н і в н а. Ой, ні, не пустить. Та й не варто туди йти, а надто вам. Треба, щоб вона вас і не бачила, бо й так часто говорить йому про вас L.. боїться. Ах, горе хоч у кого розум помутить... Треба, щоб добродій. Мігуелес з нею поговорив (до Мігуелеса), вона найбільш симпатично до вас ставиться... А ви. Сніжинко, уже з ним, вів вас послухається більш, ніж кого. Якби, так, щоб її кудись хоч на годинку з дому вивезти, щоб подивилась на вулиці, на людей, це б її думки хоч трохи розвіяло б. А його теж... І трупик же. Господи, треба обмити! Треба ж і труну купити, поховати. Якось же чи в поліцію, чи куди тут заяву зробити?.. Я ж нічого тут не знаю.
С н і ж и н к а. Гм!.. Що ж тут придумати? Ви кажете, що вона мене боїться й говорить йому? Ви не подумайте... я для того питаю, що, може, все — таки мені можна піти до неї... Може, вже вона не так дуже вороже ставиться?.. Як ви думаєте? (В очах жадність і напружена увага).
Г а н н а С е м е н і в н а. Ні-ні, лучче не йдіть!.. Буде гірше... Буде гірше... Не треба... Хай добродій Мігуелес...
С н і ж и н к а. Ну, а... добродій Корній як до мене?
Г а н н а С е м е н і в н а. Корній нічого... Я от що думаю: ви. Сніжинко, йдіть на веранду і сховайтесь. Я викличу сюди Риту, скажу, що добродій Мігуелес має важну справу до неї... Як вона вийде, ви тоді через ті двері ідіть до Корнія й виводьте на веранду. А звідти вже сюди та й до себе чи куди там. Тільки дивіться, я буду КАШЛЯТЬ, як можна йти... Щоб на неї не наскочити... От тільки як її з дому вивезти? Я вже думала так, щоб добродій Мігуелес сказав їй, що приїхала одна її подруга, Аня Смирнова, — вони дуже любляться — та заслабла і просить приїхати в отель. Тільки ж чого записки нема?.. От горе.
М і г у е л е с. Я скажу, що загубив записку!
Г а н н а С е м е н і в н а. Aгa! Це нічого. А як же тоді, як ніякої подруги не буде? Що вона подумає? Вона й так боїться, що... Ах, горе ж яке. Господи милостивий.
М і г у е л е с. Та навіщо все це? Я просто з нею поговорю. Сеньйора Рита людина розумна і зрозуміє, що не можна ж так весь час. Як ви думаєте, сеньйоро?
Г а н н а С е м е н і в н а. Ой, боюсь... Може б, їй це вже десь там сказали, щоб Корнія витягнути?
М і г у е л е с. Ну, добре! А як називається та подруга?
Г а н н а С е м е н і в н а. Аня Смирнова.
М і г у е л е с. Аня Смирнова? Добре.
Г а н н а С е м е н і в н а. І от ще що: не показуйте й знаку, що ви що — небудь знаєте. Боже вас борони! Так, наче нічого не сталось. А то й не рушить нікуди. І ви, Сніжинко, слідіть же, як я буду знак давати... Буду кашлять, значить можна йти. І до нього в кімнату, і сюди.
С н і ж и н к а. Добре.
Г а н н а С е м е н і в н а. От, Господи, до чого дожила на старість! Ну, та що ж зробиш?..
М і г у е л е с. Чекайте, сеньйоро... Мені здається, що сеньйориті Сніжинці треба підождати на веранді доти, доки сеньйора Рита не вийде зовсім, бо вона може вернутись і не застати...
Г а н н а С е м е н і в н а. А правда, правда... Ох, і не раз, мабуть, ще вернеться... Та чи й піде Ще? .
М і г у е л е с. А потім ще: ця сеньйорита, Аня Смирнова, блондинка чи брюнетка? І яка з себе?
Г а н н а С е м е н і в н а. Не бачила, не знаю... Фотографію бачила, здається — блондинка.
М і г у е л е с. Гм! Ну, та нічого! Якось викручусь... Ідіть уже.
Г а н н а С е м е н і в н а. Ну, Сніжинко, ховайтеся... Іду...
Сніжинка виходить на веранду, а Ганна Семевівна — в кімнату Рити. Мігуелес схвильовано ходить по ательє.
С н і ж и н к а (визираючи із дверей тихо). Мігуе-лес!
М і г у е л е с. Що?
С н і ж и н к а. Ви її довше не пускайте додому.
М і г у е л е с. Добре.
Сніжинка ховається, а вів знов ходить. Виходять Р и т а й Г а н н а С е м е н і в н а.
Р и т а (в чорному, дуже бліда, на лиці строга, хмура задума). Добрий вечір, Мігуелес. Що ви мені хочете сказати? Вибачайте, я з вами не можу довго говорити, я дуже зайнята.
М і г у е л е с. Дуже вибачаюсь. Але справа не моя, а... одної особи, яка сьогодні приїхала в Париж і хоче вас бачити. По дорозі вона дуже заслабла і зовсім хвора зараз...
Р и т а. Це дуже неприємно. Шкода...
М і г у е л е с. Ця особа — ваша подруга Аня Смирнова.
Р и т а (неуважно). Аня Смирнова? Коли ж вона приїхала?
М і г у е л е с. Вона приїхала сьогодні вранці й дуже хвора...
Р и т а." Сьогодні вранці й дуже хвора"... (Здавлює голову). Вибачте, добродію, мені трохи голова болить... Я вас не розумію, ви говорите, що хтось приїхав у Париж...
М і г у е л е с. Ваша подруга, Аня Смирнова...
Р и т а. Ну?
М і г у е л е с. І хоче вас бачити, бо сама прийти не може... Щоб ви прийшли до неї...
Р и т а. Ах, так-так... Зараз?
М і г у е л е с. Зараз.
Р и т а. Я не можу зараз... І взагалі, я більше не можу. Ви мені вибачте, я мушу вас лишити, у мене дуже важна справа...
Г а н н а С е м е н і в н а. Ритонько, Аня дуже хвора і хотіла б вас бачити. Аня Смирнова.
Р и т а (здавлює голову). Чекайте... Мені трохи голова болить і здається все сном... Ви говорите... Ах так! (Живіше). Ви говорите, Аня Смирнова в Парижі? Давно?
М і г у е л е с (все більш і більш почуваючи себе ніяково). Вона сьогодні вранці приїхала, дуже хвора і просить вас прийти...
Р и т а. Вона дуже хвора? Аня?.. Господи, я нічого зараз не розумію. Чого Аня в Парижі? І через що ви, Мігуелес? Я нічого не розумію.
М і г у е л е с. Її знайомий — мій приятель... І, словом, я знаю...
Р и т а. І хвора?.. Хоче мене бачити? Аня? Господи, що ж мені зробити? Чекайте (Ніби про себе). Так... Так. Ну, все одно! Тільки я не можу довго... Я на півгодини. Гм. Добре! Це навіть дуже добре! Я з Анею... Добре, добре, я зараз. Я одягнусь і... дещо зроблю. Почекайте... Ви на мене не дивуйтесь, Мігуелес, у мене зараз одна така важна робота, що мені голова запаморочилась... Я навіть з хати не виходжу. Це, мабуть, всі помітили? Правда? У Корнія теж... Ми мусимо спішити...
М і г у е л е с (з ніяковістю). О, сеньйоро, я вас цілком розумію...
Р и т а. Правда? Ну, то прошу зачекати одну хвилинку, я зараз... Я дуже рада, що так... що приїхала Аня, я її давно не бачила... Дуже дякую... Я зараз... (Біжить до себе).