В. Розен
Oh, ja!8
Маржерет
Hé! voyez donc, voyez donc! L'action s'engage sur les derrières de l'ennemi. Ce doit être le brave Basmanoff, qui aurait fait une sortie9.
В. Розен
Ich glaube das10
(Входять німці)
Маржерет
На, ha! voici nos Allemands. — Messieurs!.. Mein herr, dites leur donc de se rallier et, sacrebleu, chargeons!11
В. Розен
Sehr gut. Halt!12
(Німці шикуються)
Marsch!13
Німці
(ідуть)
Ні If Gotti14
(Бій. Руські знов тікають)
Ляхи
Перемога! Перемога! Слава цареві Димитрію.
Димитрій
(верхи)
Бийте відбій! Ми перемогли. Доволі: щадіть руську кров. Відбій!
(Грають сурми, б'ють барабани)
ПЛОЩА ПЕРЕД СОБОРОМ У MOCKВІ
Народ
Один
Чи скоро цар вийде з собору?
Другий
Обідня скінчилась; тепер правлять молебство.
Перший
Що, вже проклинали того?
Другий
Я стояв на паперті і чув, як диякон заревів: Гришка Отреп'єв — анафема!
Перший
Хай собі проклинають; царевичу діла нема до Отреп'єва.
Другий
А царевичу співають тепер вічну пам'ять.
Перший
Вічну пам'ять живому! Буде ж їм, безбожникам.
Третій
Цитьте! гомін. Чи не цар?
Четвертий
Ні, це юродивий.
(Входить юродивий у залізній шапці, обвішаний веригами, в оточенні хлоп'ят)
Xлоп'ята
Миколка, Миколка — залізний ковпак!., тр-р-р-р...
Старуха
Відчепіться, бісенята, від блаженного! — помолись, Миколко, за мене грішну.
Юродивий
Дай, дай, дай — копієчку.
Старуха
Ось тобі копієчка; пом’яни ж мене.
Юродивий
(сідає на землю й співає)
Місяць світить,
А котик плаче,
Юродивий, ставай,
Богу помолися!
(Хлоп'ята оточують його знову)
Один з них
Здоров, Миколко; чом же ти шапки не здіймаєш? (Цокає його по залізній шапці). Ач як дзвонить!
Юродивий
А у мене копієчка єсть.
Xлопчик
Неправда! Ну, покажи.
(Вириває копієчку і тікає)
Юродивий
(плаче)
Взяли мою копієчку; кривдять Миколку!
Народ
Цар, цар іде!
(Цар виходить із собору. Боярин спереду роздає старцям милостиню. Бояри)
Юродивий
Борисе, Борисе! Миколку діти кривдять.
Цар
Подати йому милостиню. Чому він плаче?
Юродивий
Миколку малі діти кривдять... Звели їх зарізати, як зарізав ти маленького царевича.
Бояри
Іди геть, дурню! Візміть дурня!
Цар
Облиште його. Молись за мене, бідний Миколко.
(Виходить)
Юродивий
(услід йому)
Ні, ні! не можна молитись за царя Ірода — богородиця не велить.
СЄВСЬК
Самозванець, оточений своїми.
Самозванець
Де бранець?
Ляхи
Тут.
Самозванець
Позвать його сюди.
(Входить руський полонений.)
Хто ти?
Полонений
Рожнов, московський дворянин.
Самозванець
Давно вже ти на службі?
Полонений
З місяць буде.
Самозванець
Не соромно, Рожнов, що зняв меча
На мене ти?
Полонений
Та що ж, не наша воля.
Самозванець
Під Сіверським ти бився?
Полонений
Я прибув
Вже тижні два по битві, із Москви.
Самозванець
Що Годунов?
Полонений
Він дуже непокоївсь
Поразкою і раною лихою
Мстиславського, і Шуйського послав
Начальство взять над військом.
Самозванець
А чому
Відкликав він Басманова в Москву?
Полонений
Відзначив цар його заслуги честю
І золотом. Басманов в царській Думі
Тепер сидить.
Самозванець
Він в війську більш потрібний.
Ну, що в Москві?
Полонений
Все, слава богу, тихо.
Самозванець
Що? ждуть мене?
Полонений
Бог знає. Говорить
Про тебе там тепер не дуже сміють.
Кому язик одріжуть, а кому
І голову — така тобі пригода!
Що день, то смерть. Всі тюрми вкрай набито.
На вулиці, як троє там людей
Зберуться — глянь — лазутчик так і в’ється.
А государ під час свого дозвілля
Донощиків бере на допит сам.
Кругом біда; то краще вже мовчать.
Самозванець
Ну, і життя в Борисових людей!
Ну, військо що?
Полонений
Що з ним? одіте, сите,
Всього там є.
Самозванець
А скільки їх усіх?
Полонений
Бог відає
Самозванець
А буде тисяч тридцять?
Полонений
Та набереш і тисяч п’ятдесят.
(Самозванець замислюється. Усі довкола дивляться один на одного)
Самозванець
Ну! як у вас про мене там гадають?
Полонений
Та слава йде про тебе всюди там,
Що ти, мовляв (не гнівайсь), і шахрай,
А молодець.
Самозванець
(сміючись)
Так це я ім на ділі
Враз доведу: не станем, друзі, ждать
Ми Шуйського; поздоровляю вас:
На завтра бій.
(Виходить)
Всі
Нехай живе Димитрій!
Лях
На завтра бій! їх тисяч п'ятдесят,
А нас всього ледь-ледь п'ятнадцять тисяч.
Безглуздя це.
Другий
То річ пуста: поляк
Сам викликать п'ятсот москалів може.
Полонений
Так, викличеш. А як до бійки дійде,
То утечеш від одного, хвалько.
Лях
Коли б ти шаблю мав, зухвалий бранець,
То я тебе (показуючи на свою шаблю) оцим би присмирив.
Полонений
Наш брат русак обійдеться без шаблі:
Чи ти цього не хочеш (показуючи кулака), лях безмозкий!
(Лях гордо дивиться на нього і мовчки відходить. Всі сміються)
ЛІС
Лжедимитрій, Пушкін
(Вдалині лежить кінь, що здихає)
Лжедимитрій
Мій бідний кінь! бадьоро як помчав
Сьогодні він в останню нашу битву
І ранений як бистро ніс мене. Мій бідний кінь!
Пушкін
(сам до себе)
Ну, от чого шкодує!
Коня свого! коли вже наше військо
Побите впрах!
Самозванець
Послухай, може, він
Від рани лиш на час який зморився
І відітхне.
Пушкін
Куди там! він здихає.
Самозванець
(іде до свого коня)
Мій бідний кінь!., що діять? знять узду
Та відстебнуть попругу. Хай на волі
Подохне він.
(Розгнуздує і розсідлує коня. Входять кілька ляхів)
Добридень вам, пани!
Чом Курбського не бачу поміж вами?
Я бачив, як сьогодні в гущу бою
Він врізався; шаблюки молодця,
Немов хистке колосся, обліпили;
Та меч його над усіма здіймався,
А грізний клич всі поклики глушив.
Де ж витязь мій?
Лях
Він ліг на полі смерті.
Самозванець
Честь рицарю і мир його душі!
Як мало нас від битви уціліло!
Запроданці! зрадливі запорожці,
Прокляття вам! ви, ви згубили нас —
Не витримать і трьох хвилин відпору!
Та я їм дам! Десятого повішу,
Розбійники!
Пушкін