— Коли б то! От би зустрітися! — зітхнув Саранчук і довго мовчав потім, поринувши у спогади" (с. 19).
—
Факт участі Артема у братаннях з німецькими солдатами, який додав прозаїк у друге видання першої книги, прояснює читацькі уявлення про той період його життя, який не потрапив у пряму сюжетну розповідь. Включаючи додаткові відомості в текст, письменник користувався, як правило, прийомом ретроспекції, "вкладаючи" в уста одного персонажа інформацію про іншого.
У 50-х роках А. Головко продовжує працювати (взимку — в Києві, а влітку — переважно в Ірпені, Лубнах, Кончі-Озерній) над другою книгою роману, публікуючи в періодиці ряд розділів: "У Вітровій Балці"—
"Радянська Україна", 1958, 16, 18 лютого; "Трудна любов"—"Україна", 1958, № 6, с. 18—22; "Артем Гармаш"—"Літературна газета", 1958, 4 липня; "Артем Гармаш"—"Радянська культура", 1958, 16 жовтня; "Артем Гармаш"—"Радянська Україна", 1959, 20, 23, 25, 27, ЗО грудня; "Вождь народний"—"Радянська культура", 1960, 14 квітня; "Повернення Артема"— "Україна", 1960, № 7, с.18—22. Повністю текст другої книги роману "Артем Гармаш" був надрукований в журналі "Вітчизна", 1960, № 8, с. З—77; № 9, с. 7—66, а наприкінці 1960 р. до Декади української літератури і мистецтва в Москві окремим виданням вийшли разом обидві книги роману: Головко Андрій. Артем Гармаш. Роман. Кн. 1, кн. 2. К., "Радянський письменник", 1960. Видання мало присвяту: "Дружині моїй Надії Головко присвячую".
У 1962 р. письменник вносить зміни в це видання — додає сім нових розділів (XXII—XXVIII), які попередньо планувались як початок третьої книги. Надруковані вони в № 11 журналу "Вітчизна" з таким "переднім словом" автора: "У 1960 році в журналі "Вітчизна" № 8,9 було опубліковано другу книгу роману "Артем Гармаш". Зараз я працюю над третьою книгою В процесі роботи виявилось, що значна частина тексту (не тільки "вітробал-чанські" розділи, а й весь епізод—"Зустріч Артема з Христею в с. Попівка") краще "монтується" з другою книгою, аніж з третьою. Це й спричинило відповідну композиційну реорганізацію твору: відтепер друга книга друкуватиметься лише з цими додатковими розділами..."
Нова редакція роману (1962 р.) набула широкої популярності серед читачів, нею глибоко зацікавились літературознавці. Грунтовно проаналізував твір Л. М. Новиченко в статті "Світлий талант" (1965), надрукованій в "Літературній Україні", а пізніше в його книзі "Не ілюстрація — відкриття" (К., "Радянський письменник", 1967, с.161 —181). 1962 р. у видавництві "Советский писатель" вийшов з друку авторизований переклад твору, здійснений Т. Стах і Н. Головко. У березні 1969 р. письменник за роман "Артем Гармаш" (у двох книгах) був удостоєний Державної премії УРСР Ім. Т. Г. Шевченка. "Користуючись нагодою,— сказав А. Головко, одержуючи премію,— хочу запевнити, що й надалі, поки б'ється у грудях серце, не покладу свого пера — знаряддя праці і зброї водночас, а буду в міру своїх сил наполегливо працювати на благо, на щастя народу" .
1 Вручення премій імені Т. Г. Шевченка.— "Літературна Україна", 1969. 28 березня.
У середині 60-х років письменник мобілізував усі сили на завершення роману. "Что и говорить,— пише А. Головко в "Автобиографии",— работы еще много, и уже вечереет... но я не отчаиваюсь. Верю, что в ближайшие годы закончу наконец эту большую работу, основную работу всей моей жизни. Но хочу закончить хорошо, то есть с наибольшим приближением к замыслу. Ибо только при таких условиях и может быть оправданной та смелость, с которой я еще в молодости взялся за эту большую тему, и достигнуто душевное удовлетворение теперь, уже на склоне лет,— от сознания исполненного долга" . Письменник "без особливої охоти" говорив у той час про свою працю над романом. "Коли закінчу весь твір, тоді і говорити можна. А зараз... Хоч вони мені, як батькові діти, рідні — і Артем, і Мирослава, Христя, Орися, Грицько Саранчук, Тиміш Невкипілий... та часом не дуже мене слухають. Мені самому шкода, що в Орисі трапився розрив з Грицьком і вона вийшла заміж за Тимоша Невкипілого. Та є, крім пись-менникового бажання, об'єктивна логіка розвитку художнього образу..." . А ще якийсь десяток років тому письменник сам не йняв віри, що існує насправді така "об'єктивна логіка...". У листі від 15 серпня 1955 р., надісланому дружині з Лубен, де Головко писав другу книгу роману, є таке зізнання: "Колись, читаючи у своїх колег про те, як вони працюють над своїми творами, як своєвільно часом поводяться їх герої, я тільки посміхався скептично... У всякому разі, у моїй практиці цього ніколи не бувало. Щоб ото я креслив, викидав цілі розділи..." . Цією обставиною, до речі, зумовлюється майже біловий характер усіх рукописів А. Головка. "А пояснювалось це дуже просто,— каже прозаїк у тому ж листі.— Я не починав писати раніше, поки сім раз не перевіряв усе від початку до кіпця. Через тс і не доводилося креслити написане". Хоч і "завдавали клопоту" письменникові герої другої і третьої книг "Артема Гармаша", однак рукописи цих книг, що зберігаються в Київському державному архіві-музеї літератури і мистецтва УРСР, також майже без виправлень.
1965 р. А. Головко розповідав кореспондентові "Радянської України": "Нині я в турботах над третьою книгою роману, яка охоплює період окупації України німцями в 1918 р. і вигнання загарбників з території республіки (січень, лютий 1919 р.) (У третій книзі роману події завершуються червнем 1918 р.— В. Л.). В заключній книзі читач побачить Артема Гармаша як одного з керівників партизанського руху на Україні, організатора боротьби за утвердження радянського ладу на нашій землі. Книга близька до завершення, в наступному році розраховую здати рукопис журналові "Вітчизна" і запропонувати одному з художніх видавництв" .
Та лише частину третьої книги А. Головко подав у "Вітчизну" через два роки (1967, № 11). У № 3 "Вітчизни" за 1971 р. надруковано закінчення третьої книги роману. У тому ж 1971 р. в травні окреме видання роману "Артем Гармаш", у трьох книгах, вийшло у видавництві "Радянський письменник". І все ж задум ще не повністю був втілений. Письменник не припиняв роботи над романом, почав уже писати четверту книгу (маючи намір довести розповідь до 1919 р.), а нове видання "Артема Гармаша" в трьох книгах, що вийшло у видавництві "Дніпро" 1972 р., доповнив двома передостанніми розділами. Робота над романом "ще не завершена,— повідомляв А. Головко кореспондентові газети "Друг читача".