Аліма

— Ну й Ахмет, ну й Ніна!.. Не дали в кашу наплювать.

Зайшли в ресторан. Замовили дюжину. Я:

— Так за чиє здоров'я ?

— Ний за своє, а потім побачимо. Випили, закусили.

— Н}, товариші, так мінятися, чи що, будемо?

— Як?!

— Так на так... Ти береш Ніну, а я беру... Дівчата з місць — ми посадили.

— Згода, Ахмете?

— Та як же ?.. Аня, той ...

— І Ніна, той___

— Що "той" ?

— Та той... Так на так виходить. Тільки й ріж-ниці: в тебе буде українченя, а в мене — татарченя ___

Останню зусилля — і дівчата в двері й на вулицю... Ми з Ахметом ще сидимо й мовчки допиваймо дюжину ...

Харків Зима 1926/27 року