Запечатаний лист Фукаері лежав у шухляді стола. Порівняно з міцним конвертом лист виявився коротким, написаним синьою кульковою ручкою на половині аркуша знайомим клинописом, як на глиняних пластинах Месопотамії. Тенґо знав, що вона витратила багато часу, щоб вивести на папері такі ієрогліфи.
Він кілька разів перечитав цього листа. Фукаері написала, що мусить піти з його квартири. Негайно. Бо, мовляв, за нами стежать. Це слово вона густо підкреслила. Страшно красномовне підкреслення.
Вона не пояснила, звідки дізналася, що за "нами" хтось стежить. Схоже, що в її світі, мабуть, не заведено чітко викладати факти, а послуговуватися натяками й загадками, прогалинами й викривленнями, як під час пошуків на карті скарбів, захованих морськими піратами. Так само, як в оригіналі "Повітряної личинки".
А втім, навряд чи Фукаері збиралася тільки натякати й говорити загадками. Для неї це був зовсім природний спосіб висловлення. Вона могла передати людині свої уявлення та думки лише за допомогою подібного набору слів і граматичних правил. Щоб порозумітися з нею, треба звикнути до такої граматики. Щоб сприйняти її послання, треба мобілізувати всі свої здібності й доповнити те, чого не вистачає.
Однак останнім часом Тенґо звик вірити її заявам, які іноді виявлялися щирими. Можливо, коли вона каже, що за нами стежать, то це таки правда. І коли вона відчуває, що мусить піти з його квартири, то, значить, настав час, щоб вона це зробила. З цим загальним фактом Тенґо погоджувався. Та чи вдасться самому відкрити пізніше його передумови, подробиці й підстави, міг лише припускати. А можливо, від самого початку просто з ним примиритися.
За нами стежать.
Невже це означає, що люди із секти "Сакіґаке" знайшли Фукаері? Вони знають про її стосунки з Тенґо. Докопалися до того факту, що на прохання Комацу він переробив "Повітряну личинку". І саме тому Усікава надумав зблизитися з Тенґо. Таким хитрим способом (усе ще не зрозуміло, чому) вони збиралися поставити його під свій вплив. Враховуючи це, не виключено, що вони встановили нагляд за квартирою Тенґо.
Однак, якщо це правда, то на таке стеження вони витратили надто багато часу. Адже Фукаері сиділа безвилазно в квартирі Тенґо майже три місяці. Як організовані люди вони мали реальну силу. Тож якби захотіли її спіймати, то могли б зробити це будь-коли. І не мусили б марнувати часу на стеження за квартирою Тенґо. Якщо ж вони справді слідкували за Фукаері, то, напевне, не проґавили б того моменту, коли вона, зібравши свої манатки, покинула квартиру Тенґо, зайшла до підготовчої школи в Йойоґі й, передавши листа його товаришеві, подалася кудись інде.
Шукаючи в їхній поведінці якоїсь логіки, Тенґо відчув, що в його голові настав повний безлад. Не виключено, що вони хотіли спіймати Фукаері. Однак у певний момент, можливо, перемкнулися на досягнення іншої мети. На когось іншого, пов'язаного з нею. Можливо, з якоїсь причини Фукаері перестала бути загрозою для секти "Сакіґаке". Однак, якщо це так, то чому зараз вони мали б стежити за квартирою Тенґо?
З телефону-автомата підготовчої школи Тенґо подзвонив Комацу у видавництво. Була неділя, але він знав, що той навіть у вихідні дні залюбки ходив на роботу. Мовляв, тоді приємно перебувати у видавництві, бо мало людей. Однак слухавки ніхто не взяв. Тенґо зиркнув на годинник. Ще не було одинадцятої ранку. Так рано Комацу у видавництві не з'являвся. У будь-який день він брався до роботи після того, як сонце перейшло через зеніт. Сидячи у шкільному кафетерії й попиваючи рідку каву, Тенґо ще раз перечитав лист Фукаері — текст, як завжди, написаний дрібним шрифтом, без розділових знаків й абзаців.
Тенгосан ви читаєте цей лист після того як повернулися з котячого міста це добре але за нами стежать тому я мушу піти з цієї квартири і то негайно про мене можете не турбуватися але тут я більше не можу залишатися як я вже раніше казала людина яку ви шукаєте недалеко куди можна дійти пішки але будьте дуже обережні бо за вами хтось стежить
Прочитавши цього листа, схожого на телеграму, втретє, він склав його й засунув у кишеню. Написаний у звичному стилі, цього разу його текст здався вельми достовірним. Хтось за ним, Тенґо, стежить. Тепер він сприймав це як твердо встановлений факт. Тенґо підвів голову й оглянувся на кафетерій підготовчої школи. Був час лекцій, а тому в кафетерії було майже порожньо. Лише кілька студентів читали підручники й щось записували в зошит. Людини, яка крадькома могла за ним стежити, Тенґо не помітив.
Головна проблема полягала ось у чому. Якщо вони не стежать за Фукаері, то, власне, за чим? За самим Тенґо чи за його квартирою? Саме про це він думав. Звісно, все це не виходило за межі припущень. Однак йому здавалося, що вони, можливо, ним не цікавляться. Адже Тенґо виконав лише технічну роль — на чуже прохання полагодив текст "Повітряної личинки". Оскільки книжка вже вийшла у світ, набула громадського розголосу, а згодом про неї забули, то Тенґо давно позбувся своїх обов'язків. Тож зараз з якої причини хтось мав би ним цікавитися?
Фукаері, напевне, з його квартири майже не виходила надвір. І якщо вона відчула на собі чийсь погляд, то це означає, що його квартира перебуває під наглядом. Однак звідки можна за нею стежити? В його квартиру на третьому поверсі в густозаселеному районі, як не дивно, нізвідки нікому не вдалося б заглянути. Саме це було однією з причин, чому він залюбки так довго в ній мешкав. І його заміжня подруга високо оцінювала цю особливість. "Незважаючи на зовнішній вигляд будинку, — часто казала вона, — ця квартира дивовижно заспокоює. Почуваюсь, як удома".
Надвечір до вікна прилітали великі ворони. Про них казала й Фукаері по телефону. Сидячи на вузькому зовнішньому підвіконні, вони терлися об шибки своїми чорними, як смола, великими крильми. Своїм щоденним завданням вони вважали провести певний час за вікном квартири Тенґо перед тим, як повертатися у своє гніздо. Здавалось, вони сильно цікавилися нутром його квартири. Швидко поводячи своїми великими чорними очима, вони крізь щілину між шторами витягували потрібну інформацію. Ворони — розумні створіння. Страшно допитливі. Фукаері сказала, що може з ними розмовляти. Та, як не крути, навряд чи ворони, за чиїмсь дорученням, розвідують, що відбувається всередині.