До пресвітлого професора
Університету Київського
Ясновельможного пана
Володимира Антоновича
Від братчиків цеха писательського
У таку ж Київі працюючих
При унижоннім поклоні
Прудко дедукованная.
Преч з душі нашої смутки уступуйте,
Слези й ляменти серця не турбуйте:
Юж єсть весели, ах, досить стогнання,
Преч...