Не раз я тобі дивував, край вікна, розпочатого вчора,
ставши, тобі дивував. Ще місто, мені незнайоме,
було, як заказане, і переконливий обшир
брався смерком, неначе мене й не було. Речі найближчі
навіть не тужились, щоб зрозумілими стати. Угору
прагла вуличка при ліхтарях: я бачив — для мене чужа.
А по той бік — кімната, співчутлива, об'яснена лампою, —
...