В старої вільхи листя ще зелене...
Полум’яніють пурпурові клени,
Вона ж, здається, заблукала в літі,
Міцний ще стовбур і тужаве віття.
Вона потроху стала забувати,
Що їй також потрібно відлітати,
Бо сонячна здригається мембрана
Як на полотнах Марчука Івана.
Вже холоди стоять на переправі,
А вільха літо ще не доспівала,
Ще кучеряве листячко тремтлив...