Нас двоє в кімнаті: собака моя і я. На дворі виє страшна, шалена буря.
Собака сидить переді мною — і дивиться мені прямо в очі.
І я теж дивлюся їй в очі.
Вона ніби хоче сказати мені щось. Вона німа, вона без слів, вона сама себе не розуміє — але я її розумію.
Я розумію, що в цю мить і в ній і в мені живе одне і те ж почуття, що між нами немає ніякої різниці. Ми тотожні; в кожному з нас горить...