Поміж тополь — розпечений казан,
і хмара парою клубочиться над ним.
І знову з горбокоником чудним
по стежці небокраю йде Іван.
Ще трохи — і шугне у ту кипінь,
і вийде красенем, живші собі, здоровий.
…Іван і горбоконик — дядько й тінь,
попереду — царівною — корова.
Та ще й бичок, вже не з цієї казки.
А жінка білі гуси перейма
та каченята...