— Що ж!... Довершилось. Уже нічого не вдієш. А життя є життя.
Клеофас глибоко зітхнув, неначе йому не стало повітря.
Дрібний, бідний порох шляху лежав нерухомо. Єрусалимський гамір та денну спеку міста вже змінила прохолода близько вечора та спокій сільських просторів.
Так, так... Життя є життя... Клеофасова думка верталась до буденного, дрібного клопоту.
— Підночуємо в Емаусі. Там приведемо ...