Проходять по вулиці мати і син.
Син — попереду, мати — позаду.
Син, як чорний, нікельований лімузин
А мати? А мати схожа на Правду.
Хустина, куфайка — жінка з села.
Вирізьблені сонцем глибокі зморшки.
Руки спрацьовані, чорні, як та смола,
Потріскані, наче підгорілі коржики.
Синові соромно з матір'ю йти,
По столичній вулиці крокувати поруч...
Воно, ...