Скільки днів ми в розлуці,
а серцю немає розради.
Рис давно уже встиг
прорости біля наших воріт.
У кущах не змовкають —
від холоду плачуть цикади,
І все нижче схиляється
в хмарах густих небовид.
Світлячкам їх ліхтарики
біла роса погасила,
Біла паморозь вкрила
холодну осінню траву.
Рукавом прикриваюся —
стримати сльози несила,
Тільки спомином щастя
...