Не облітай, молю, не відлітай!
Таке сліпуче світло листопаду…
Моя осіння птахо золота,
Не погаси калинові лампади.
Ще місяченько сипле на обрус
Краплини осяйного аметисту,
А вже ранковий вітер-сажотрус
Мете у безвість потьмяніле листя.
Погляну – й задихнуся від краси:
Природа мудра у своїй печалі,
І не віднімеш, і не додаси
Ані штриха в полот...