"Промайнуло, промайнуло,
Замела вишнева заметіль сліди".
Микола Кравців
Не замела слідів ні заметіль, ні віхола,
І не пропав твій голос на вітрах.
Твоя душа, що так рясніла втіхами,
Витає білим птахом в небесах.
Живеш ти, брате, у рядках віршованих,
У тихім сумі сосен і ялиць.
Твої слова, мереживом гаптовані,
Ясніють дивом в травах горілиць.<...