На північ кваплячись в негоду
Із теплих і чужих країн,
Тобі, Казбек, сторожче сходу,
Мандрівник, я приніс уклін.
Чалмою білою з праднини
Похмурий вид повито твій,
І гомін гордої людини
Твій не порушить супокій.
Та серця тихого моління
Ці скелі хай би віднесли
В твоє надзорне володіння,
До трону вічного Али.
Молю, хай зійде тінь під скелі