(Згадка з дитячих літ)
Літо. Починає благословитись на світ. Мати рве на городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава...
Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, аж пахне, і сниться: біліє полями туман, а росою — молоко, холодне і смачне-смачне; перекликаються півні...
Слухаю: щось легенько гладить голівку, плаче... Прокидаюсь.
— Це я, моя дитино!...