Літавиця стоїть на воді.
Там, де стала, там — плесо,
щоби кола пішли золоті,
де лице її щезло.
Йдуть на берег з води —
по лісах
і по хмарах — верхами.
Вже загтрали у зір на губах
згубних духів перстами.
Діво, кола ідуть золоті —
не знайду собі місця.
Знаєш тільки ти на воді
місце те,
де вода боїться.
Діво, пустка між нами німа,
лиш на зіроньц...