На шлях свій сонце підвелось,
Подався вітер поміж трав,
Та я на заході впізнав,
Як там лице являє хтось.
На гілці глоду кожну мить
Вільшанка славить у весни
І цвіт рясної бузини
Радіти дню новому вчить.
Здійнявся жайворон і зник,
Немов трави незловний сон
В суцільній синяві запон,
Які закрили Божий лик.
Верба нашіптує без фраз,
Що смерт...