Із долею змиритись — це не кредо,
А слабкість духу і душевний блуд.
Лиш сильний той, хто на своєму твердо,
Немов скала, стоїть і там, і тут.
Заграйте, сурми, ще не час прощатись!
Болюче серце, лиш не охолонь!
Я прагну ще творити і кохати,
І пригортати неба оболонь.
Я мрію ранньою серпенвою порою,
Коли спивають соняхи росу,
Серед отав, побілених габ...