(Марусі Г.)
Сам я не знаю, чого
Серце журба так давила,
Тільки твій образ один
Дав йому знову всю силу.
В думці з’явилася ти
Передо мною, кохана, —
Знову я чую тоді:
Сили боротися стане.
Стане нам сили пройти
Шлях наш, тернами покритий,
І щоб до краю знести
Всякі пригоди на світі.
Не для розкошів і втіх
Ми свої руки з’єднали: