КНЯЖНА ТАРАКАНОВА
Мережки прогнили.
Безумна, жоно, ти єси!
Щурі на спідниці.
І тінь голубої краси.
В Росію!! В Росію!
У часу кривавий розлом.
Де гори високі.
Та вищий цариці престол.
Любові і слави
безумне і дике дитя,
Пощо тобі слава,
коли забирають життя?
Метелик на свічці
веде золотий менует,
Блищать акс...