Смійся, мій смутку, бо світ не хоче
Глянути в пропасть душі поета,
Він відвертає від неї очі,
Як той філістер від мук аскета.
Смійся… Хоч навіть лебедя співом
Виплачеш з серця плакучі болі,—
Світ насміється і скаже з гнівом:
Краще б ті смутки розсіяв в полі…
Смійся, мій смутку… Сліпець не чує
До благородних квітів пошани,
Болів душевних...