Там, де тінь паркану рудувата,
Мов на пострах,
за кількоро днів
Кропиви гущавина крислата
Розрослася опісля дощів.
У дитинстві, як, було, нашкодиш,
Нею так шмагали по ногах,
Що й за двері довго не виходиш —
Не пускає страх.
Інший спогад...
Наша бабця жвава
Кропиву варила в казанку:
"Їжте, хлопчики, залізну страву —
І ніщо не зломи...