Марсилея чотирилиста.
Рідкісна зникаюча рослина. Цінний для науки вид (водяна папороть) .
Марсилея чотирилиста — трав'янистий багаторічник до 20 см заввишки, з довгим повзучим кореневищем. Вкорінюється у вузлах, пускаючи пучки тонких корінців та довгоче-решкові листки, пластинки яких, немов у конюшини, складаються з чотирьох листочків. Марсилею так і називають — "водяна конюшина". Вдень листки розгорнуті, а під вечір складаються — "сплять". Це явище унікальне серед папоротей.
При основі черешка розміщено по 2—3 спо-рокарпії. Достигають спори у липні — вересні. Відомо давнє місцезростання цієї рослини: береги Латориці та її приток у Закарпатті. Останнім часом марсилею знайдено на Шацьких озерах (Волинська обл.), на Південному Бузі біля м. Ладижин (Вінницька обл.), на Дунаї в басейнах озер Кагул і Картал (Одеська обл.). Росте в стоячих і повільноплинних водах.
Чисельність виду зменшується внаслідок господарської діяльності людини, насамперед проведення меліоративних робіт і замулення річок.
Марсилея чотирилиста потребує повної охорони — створення заказників, контролю за станом популяцій.
ПОРЯДОК ВУЖАЧКИ
РОДИНА ВУЖАЧКОВІ
Це невеликі папоротеподібні рослини. Кореневище у них коротке, соковите, без лусок. Листки складаються з двох частин: стерильної, або вегетативної (власне зелений листок) і спороносної.
Поширені вужачкові на всій земній кулі. їх родина нараховує 81 вид (3 роди). У нашій країні зустрічається 12 видів (2 роди). Чисельність багатьох вужачкових зменшується внаслідок господарської діяльності людини. У нашій республіці потребує індивідуальної охорони гронянка півмісяцева, ключ-трава. Вона занесена до "Червоної книги УРСР". Гронянка півмісяцева, ключ-трава. Рідкісна рослина. Цінний для науки вид.
...Бреде лісовими хащами людина. Обшарпана, обвітрена, заросла. За плечима торба, у руках посох. Сторожко вдивляється під ноги, розсовує посохом кущі. Шукає чогосьі Довго йде, та ось натикається, здається, на те, що шукала. Стає на коліна, обережно оббирає довкола чогось пожухлу траву. Невже женьшень? Так він у цих краях не росте! Що ж тоді? А чоловік уже милується невисокою папороттю. її, правда, і папороттю важко назвати, бо хоч пластинка листка й периста, але не розсічена на дрібні частинки, як у звичайних папоротей, а з напівмісяцевими долями. Вгору ж підноситься своєрідне гроно — спороносна частина пластинки листка. Тому й названа рослина — гронянка півмісяцева. Однак, чому так радіє цій знахідці людина? Може, це ботанік, першовідкривач виду? Тоді навіщо чоловік ламає молоде деревце? Ага. Він робить черешок для лопати. Виходить, викопає рослину й понесе в ботанічний сад!
Аж ні, ударив заступ прямо під корінь, і гронянка півмісяцева полетіла під дерево, а чоловік все копає, копає... Лише під вечір перестав. Оглянув яму, в якій стояв, виліз, обхопив у розпачі голову... Хто він такий, що шукає? Невже скарб, до чого ж тоді папороть? Так, перед нами скарбошукач, а рослині він зрадів тому, що назва її в народі ключ-трава. Напевне, знає він повір'я, що ніщо не вкаже йому так точно дорогоцінний скарб, як гронянка. А що ця не допомогла — не біда, не може ж скарб під кожною рослиною лежати І
Скарбошукач знесилено упав під дерево, згорнувся калачиком і заснув, щоб завтра знову вирушити на пошуки ключ-трави... Важко сьогодні знайти людину, яка б вірила у чудодійну властивість ключ-трави відкривати скарби. А от цілющі властивості гронянки півмісяцевої ні в кого не викликають сумніву. Ця рослина здавна використовується в народній медицині для швидкого зажив-лення ран.
Нечасто зустрічалася гронянка півмісяцева й раніше, але останнім часом її стало зовсім мало. Розсіяно росте вона в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу, Гірському Криму. Любить листяні і мішані ліси, чагарники, гірські луки. Охороняється в Карпатському заповіднику та деяких лісових заказниках. Вчені наполягають на її охороні, посиленні контролю за станом популяцій, обмеженні збирання.
ПОРЯДОК
сосни
РОДИНА СОСНОВІ
Рослини з родини соснових належать до групи голонасінних рослин. Річ у тім, що насінний зачаток у них лежить на плодолистку відкрито. Так само насінина. А в іншої групи рослин — покритонасінних — насінний зачаток схований у зав'язі.
Немає на планеті рослин, які могли б позмагатися з представниками родини соснових як у нагромадженій біомасі, так і в освоєній території. І це тоді, коли обрали вони для свого процвітання лише одну півкулю — північну, де і клімат суворіший, і грунти збіднені. Та соснові невибагливі. Деякі види їх можна зустріти високо в горах, ростуть вони навіть за полярним колом. З-поміж 10 родів цієї родини виділяються п'ять — ялиця, модрина, ялина, смерека і сосна. Вони й становлять переважну більшість рослин, що входять до соснових. Всього ж родина нараховує близько 250 дикорослих видів. В СРСР дико ростуть 33 види (4 роди), на Україні — 9 видів (4 роди). Соснові — вічнозелені, рідше — листопадні дерева, іноді сланкі чагарники. Листки у них голковидні, лусковидні, вузьколанцетні: різняться вони й величиною: бувають дрібненькі, як, приміром, у ялиці та ялини, або довжелезні — як у сосни болотної. "Голка" у неї 45 см завдовжки! На дереві листки тримаються від 2 до 7 років, і лише у модрини і псев-домодрини вони щороку опадають. У ялини та ялиці всі пагони однакові, листки сидять спірально поодинці або супротивно у два ряди. А ось у сосни і модрини, крім звичайних пагонів, є ще й короткі бічні. Листки на них розміщуються по одному або пучками.
Більшість соснових має добре розвинену, міцну кореневу систему. На дрібному корінні багатьох лісових дерев, там, де є кореневі волоски, можна виявити мікоризу: гіфи грибів добувають з грунту мінеральні солі й діляться ними з деревом, одержуючи взамін органічні речовини.
Чемпіонами по висоті серед дерев вважаються секвойї вічнозелені, що бувають понад 100 м заввишки. Не дуже відстають від них соснові. Модрина західна сягає 80 м у висоту, а дугласія і— 99 м, інші — 40—50 м. Що ж до тривалості життя, то тут рекорд встановили соснові: сосна довговічна, приміром, прожила 4 844 роки!