Краса цих рослин надихала на створення багатьох легенд. Походження папороті дівоче волосся пов'язують з легендою про те, як пишноволоса красуня, рятуючи свою честь, кинулася вниз з високої скелі. На місці її загибелі утворилося чисте озеро, поросле красивою, як її волосся, папороттю. Найбільший рід — адіантум. Він об'єднує близько 200 видів. Листя у цих рослин во-довідштовхуюче, звідси й родова назва (по-грецьки "адіантум" означає "не змочуватися"). Ростуть адіантуми в тінистих вологих лісах. Зустрічаються у ярах, по берегах річок, біля валунів і термітників. Є й такі, що ростуть на просторах з достатньою кількістю вологи; деякі папороті цього роду пристосувалися до посушливих місць. Рослини з роду адіантум, як і більшість красивих рослин, пережили своєрідний "бум".
У Росії їх стали широко вводити в культуру ще наприкінці минулого століття. "Русский вестник садоводства" за 1880 рік у багатьох матеріалах заохочував вирощувати адіантуми як такі, що є окрасою теплиць, кімнат, легко розмножуються спорами і добре переносять умови культури.
Серед дикоростучих адіантумів України потребує охорони адіант венерин волос.
Адіант венерин волос.
Рідкісна зникаюча рослина.
Назва пов'язана з богинею Венерою — у римській міфології покровителькою весни, садів і плодівництва, богинею кохання і вроди. Як Венера — ідеал краси, так і адіант венерин волос увібрав усю витонченість папоротей. Ніжне тоненьке листя зимуюче, двічі-тричі-перисте з клиновидними сегментами, розміщеними на довгих чорно-бурих волосо-видних черешках. Темні соруси просвічуються крізь легеньку тканину листка, обрамляючи його темним пунктиром. Не дивно, що така рослина — найпопулярніша з адіантумів в культурі.
Зустрічається адіант венерин волос лише в кількох пунктах Криму: водоспад Учан-су, Місхор, Ялта, Нікіта, Ай-Петрі, Явлузи, Яу-злор, Кастель.
Росте на скелях (переважно вапнякових), в їх тріщинах, біля водоспадів, по берегах гірських річок, струмків. Зникає ця рослина внаслідок порушення місцезростань, винищення туристами. Поширена в культурі закритого грунту. Охороняється в заповідниках Мис Мартьян та Ялтинському гірсько-лісовому. Для збереження виду необхідно заборонити збирання, а також створити заказники скрізь, де ця рослина зустрічається.
ПОРЯДОК САЛЬВІНІЄВІ
РОДИНА САЛЬВІНІЄВІ
Вчені вважають, що багато рослин зникли з лиця землі насамперед через зміну клімату. У крейдяному періоді процес зникнення відбувався особливо активно. Флору планети, що складалася із спорових і голонасінних рослин — папоротей, саговиків, гінкгових, хвойних тощо,— почали пригнічувати покритонасінні рослини — магнолії, евкаліпти, дуби, платани, берези і т. д. Буйно розвивалися квіткові рослини, активно змінюючи своїх пог передників. Лише окремим рослинам цього періоду поталанило дійти до наших днів. До них належать і сальвінієві. Од величезної в мезозої родини залишилося всього 10 видів. Ці дрібні плаваючі папороті населяють прісноводні водойми переважно тропіків і субтропіків. Усі вони багаторічні, за винятком мешканця наших водойм сальвінії плаваючої (однорічна). Зовні сальвінії досить таки оригінальні. Лежить собі на воді тонке, гіллясторозгалужене кореневище, а на ньому вряд тричленні кільця листків. Кілець цих багато, вони густо сидять на кореневищі, причому два зелені листки кільця овальні, плаваючі. А третій і на листок не схожий: розпався на ряд ниткоподібних дольок, густо покритих волосинками. Він постійно перебуває під водою і частково виконує функцію коріння, оскільки кореневище не має його зовсім. При основі листка розвиваються й спороносні органи.
У флорі СРСР, в тому числі й України, сальвінієві представлені єдиним видом — сальвінією плаваючою, що порівняно часто зустрічається в стоячих і повільних водах півдня європейської частини СРСР, а на території нашої республіки стала рідкісною і занесена до "Червоної книги УРСР". Потребує індивідуальної охорони.
Сальвінія плаваюча.
Рідкісна рослина. Цінний для науки вид (водяна папороть). У неї, як і в усіх сальвінієвих, тонке, дуже розгалужене горизонтальне кореневище, що нагадує стебло, яке плаває на воді. На стеблі — кільця з трьох листків. Плаваючі листки — зелені, короткочерешкові, овальні або довгасті. Зверху вони всіяні бородавчастими утворами з пучком волосків. Такі ж волоски, тільки бурі, вкривають нижню поверхню листків. Розсічений на довгі ниткоподібні частинки підводний листок також густо вкритий бурими волосками, що робить його разюче схожим на коріння. Біля основи занурених листків знаходяться спорокарпії, які містять спорангії. В одних спорангіях розвиваються мікроспори, в інших — макроспори. Достигають спори у серпні — вересні. Сальвінія легко розмножується й вегетативним шляхом. Тендітні кореневища-стебельця розпадаються на окремі шматочки, які невдовзі досягають розмірів дорослої рослини. Тож не дивно, що в багатьох водоймах, де сприятливі умови, сальвінії вкривають всю поверхню зеленим килимом. Сальвінія плаваюча зустрічається на території України розсіяно в басейнах Дніпра, Дністра, Дунаю, Сіверського Дінця, Південного Бугу, на Шацьких озерах. Росте в повільно-плинних і стоячих водах. Чисельність виду різко скоротилася внаслідок господарської діяльності людини. Як цінний для науки вид, потребує повної охорони, необхідно контролювати стан популяцій, створювати заказники скрізь, де вона масово зустрічається.
ПОРЯДОК МАРСИЛЄЇ
РОДИНА МАРСИЛЕЄВІ
Марсилеєві — водяні папороті. Вони налічують три роди. Найбільший з них — марси-лея, до якого належать 70 видів переважно водяних рослин, поширених у теплих районах всього світу. У помірній зоні зустрічається порівняно небагато видів, а на території СРСР — лише 3.
Майже всі марсилеєві — трав'янисті рослини з довгим горизонтальним сланким кореневищем. Молоді листки равликоподібно закручені. На їхніх черешках, біля основи, знаходяться бобовидні утвори — спорокарпії. У них знаходяться соруси з мікро— і макро-спорангіями. У макроспорангії визріває лише одна велика макроспора, у мікроспорангії — багато дрібних мікроспор. При проростанні мікроспори утворюється чоловічий заросток, що складається з двох дрібних вегетативних клітин і двох антеридіїв, у яких містяться багато джгутикові сперматозоїди. При проростанні макроспори утворюється жіночий заросток, що складається з кількох клітин і має тільки один архегоній. Із заплідненої яйцеклітини розвивається нова рослина. Найвідоміший представник цієї родини у флорі СРСР — марсилея чотирилиста. Росте вона в дельті Волги, у пониззях Амудар'ї, на Північному Кавказі. Зустрічається й на території нашої республіки, однак її стало зовсім мало. Тому марсилея чотирилиста занесена до "Червоної книги УРСР".