Далі все змито сльозами... (Зворушено.) Але ж аморальний чоловік такого писати не стане! Пагубна омана... (Сідає, поринає у думки.) О, як мені боляче!
СЦЕНА II
Бежеарс, Граф. Входить Бежеарс, зупиняється, дивиться на графа і з таємничим виглядом прикладає палець до губ.
Граф. Ах, любий друже, входьте ж!.. Мені так тяжко... так сумно...
Бежеарс. Жахливо, пане. Я не наважувався підійти до вас.
Граф. Я тільки-но прочитав це послання. Ні, це не злодії, не чудовиська, — це всього-навсього лише нещасні безумці, як вони самі себе називають...
Бежеарс. Я так і думав.
Граф (встає і починає ходити по кімнаті). Бідолашні жінки, звершуючи гріхопадіння, не відають, скільки горя це тягне за собою! їх життя проходить, як і раніше... проте образи накопичуються, а несправедливий та легковажний світ звинувачує батька, який страждає мовчки, не кажучи нікому ані слова! Йому докоряють у черствості через те, що він не виявляє ніжних почуттів до плоду злочинного зв'язку!.. Наші зради, чоловічі, не відбирають у жінок майже нічого. Принаймні вони не можуть позбавити їх впевненості у тому, що вони — матері, позбавити їх вищої радості — материнства! Втім найменша їх примха, каприз, легке захоплення руйнують щастя чоловіка... щастя всього його життя, позбавляють його впевненості, що саме він — батько дитини. О, недарма жіночій вірності надавали такого великого значення! Суспільне благо, суспільне зло пов'язані з їх поведінкою. Рай чи пекло родини залежать від чуток, які йдуть про них та які залежать тільки від них самих.
Бежеарс. Заспокойтеся, прийшла ваша донька.
СЦЕНА III Флорестина, граф, Бежеарс.
Флорестина (з букетом у поясі). Я чула, пане, що ви дуже зайняті, тому й не наважувалася підійти привітатися.
Г р а ф. Я зайнятий тобою, дитино! Донька! О, як мені приємно це вимовляти, адже я почав піклуватися про тебе, коли ти була ще зовсім маленькою. Справи у чоловіка твоєї матері були вкрай кепські, після своєї смерті він не залишив їй нічогісінько. А вона, помираючи, довірила тебе моєму піклуванню. Я дав їй слово і дотримаю його: я знайшов тобі гідного нареченого. Я розмовляю з тобою відверто, бо пан Бежеарс — наш щирий друг. Подивись навколо, обирай! Чи є тут гідний чоловік, якому б ти могла довірити своє серце?
Флорестина (цілує йому руку). Моє серце цілком належить вам. І якщо вам хочеться знати мою думку, то я скажу, що найбільшим щастям для мене було б, якби
9*
243
у моєму житті не відбувалося жодних змін. Коли, графе, ваш син одружиться... (звісно, тепер він вийде із Мальтійського ордену), коли ваш син одружиться, то, схоже, він не житиме більше зі своїм батьком. От дозвольте мені зігрівати вашу старість, це мій обов'язок, і я з радістю виконаю його, пане.
Граф. Облиш, облиш це слово "пан". Від нього віє байдужістю. Думаю, ніхто анітрохи не здивується, якщо така вдячна дитина називатиме мене більш лагідно. Зови мене батьком.
Бежеарс. Скажу по честі, вона гідна вашої повної довіри... Обійміть, панно, вашого доброго, вашого ніжного заступника. Ви навіть не уявляєте, як сильно ви йому зобов'язані. Опіка над вами — його обов'язок. Він був другом... таємним другом вашої матері... одним словом...
СЦЕНА IV
Фігаро, графиня в пеньюарі, граф, Флорестина, Бежеарс.
Фігаро (доповідає). її вельможність.
Флорестина (кидаєрозлючений погляд на Фігаро). (Убік.) Чорт би забрав цього мерзотника!
Графиня (до графа). Фігаро сказав мені, що ви погано почуваєтеся. Я перелякалася, прибігла і бачу...
Граф. ...що ця послужлива людина знову все вигадала і обдурила вас.
Фігаро. Пане, коли ви проходили повз мене, у вас був такий засмучений вигляд... На щастя, здається, уже все минуло. (Бежеарс пильно дивиться на нього.)
Графиня. Здрастуйте, пане Бежеарс... А, ти теж тут, Флорестино? Ти вся немов сяєш, така радісна... Ні, справді, подивіться, яка вона свіжа та прекрасна! Якби Бог послав мені доньку, я б хотіла, щоб вона була схожа на тебе і обличчям, і вдачею... Ти неодмінно маєш замінити мені доньку. Ти згодна, Флорестино?
Флорестина (цілує їй руку). Ах, графине!
Графиня. Хто це вже зранку прикрасив тебе квітами?
Флорестина (радісно). Мене, пані, ніхто не прикрашав, я сама зібрала цей букет. Адже сьогодні день святого Леона.
Графиня. Чарівне дитя, усе вона пам'ятає! (Цілує її в чоло. Граф гнівно змахує рукою. Бежеарс утримує його.)
Графиня (до Фігаро). Оскільки всі ми тут зібрались, перекажіть моєму синові, що пити шоколад будемо тут.
Флорестина. Хрещений! Поки будуть готувати шоколад, чи не покажете ви нам той чудовий бюст Вашингтона, який, кажуть, ви зберігаєте?
Граф. Я не знаю, хто надіслав мені його. Принаймні я нікого про це не просив. Думаю, він призначався Леону. Він дійсно гарний, я поставив його у себе в кабінеті. Ходімо. (Бежеарс виходить останнім, він двічі оглядається на Фігаро, який теж пильно дивиться на нього. У обох в очах безмовна погроза.)
СЦЕНА V
Фігаро (сам, накриває на стіл та розставляє чашки для сніданку). Змія, ящірка, ти можеш впитися в мене очима, кинути на мене злобний погляд! Але мій погляд вб'є тебе!.. Звідки все ж таки він отримує ці листи? З пошти на його ім'я нічого не надходить! Невже він сам із пекла виліз?.. Повинен існувати ще якийсь чорт!.. А мені все не вдається його впіймати...
СЦЕНА VI
Фігаро, Сюзанна.
Сюзанна (вбігає, озирається на всі боки і дуже жваво починає щось шепотіти на вухо Фігаро). Вихованка одружується з ним. У нього є обіцянка графа. Він вилікує Леона від кохання. Завойовуватиме серце Флорестини. Домагатиметься згоди графині. Вижене тебе із замку. До розлучення запроторить графиню у монастир. Позбавить Леона спадщини і зробить мене домоправителькою. Ось і всі новини. (Вибігає.)
СЦЕНА VII
Фігаро (сам). Ні, вибачайте, пане майоре, спочатку ви матимете справу зі мною! Від мене ви дізнаєтеся, як легко дурень досягає перемоги. Дякувати Богу, Сюзанна — моя нитка Аріадни у лабіринті, мінотавр оточений... Я заманю тебе у тобою ж влаштовану пастку й викрию!.. Але ж яка нагальна необхідність змушує таку людину вступати у злочинний зговір? Чи відчуває він себе достатньо впевненим, щоб... Дурість та марнославство завжди йдуть поряд! Мій внутрішній дипломат стає довірливим і надто балакучим! Він схибив! Я не помилився, він не досить впевнений у собі. Допущено помилку!