Бежеарс (підіймає її). Друже мій, я не хочу заважати цим першим поривам вашого доброго серця: радісне збудження краще від збудження болісного, але заради вашого спокою вислухайте мене до кінця.
Графиня. Говоріть, мій милий друже, вам я зобов'язана всім, говоріть.
Бежеарс. Ваш чоловік, намагаючись вберегти Флоре-стину від цього, на його думку, кровозмішуваного шлюбу, запропонував мені одружитися з нею. Але, незалежно від глибокого та болючого почуття, яке моя повага перед вашими стражданнями...
Графиня (гірко). Ах, друже мій, з жалю до мене...
Бежеарс. Годі! Не треба більше говорити про це. З деяких туманних натяків, які можна було зрозуміти і так, і сяк, Флорестина вирішила, що йдеться про Леона. її юне серце вже затріпотіло, але тут слуга доповів про ваш прихід. Після цього я нічого не розповідав їй про наміри батька, але одне моє необережне слово навело її на думку про братські стосунки та спричинило таку бурю і священний релігійний страх, причину яких не могли для себе пояснити ні ви, ні ваш син.
Графиня. Бідолашна дитина, він навіть ні про що не здогадувався!
Бежеарс. Тепер, коли ви знаєте, в чому справа, чи слід нам продовжувати втілювати в життя ідею цього цілющого шлюбу?..
Графиня (пожвавлено). Так, друже мій, треба дотримуватися цього плану. І серцем, і розумом я це відчуваю. Я сама спробую переконати Флорестину. Таким чином наші таємниці залишаться нерозкритими, жодна стороння душа ні про що не дізнається. Після двадцяти років страждань ми заживемо щасливо, і саме вам моя родина буде зобов'язана цим щастям.
Бежеарс (підвищуючи голос). А щоб більше ніщо не перешкоджало йому, необхідна ще одна жертва, і ви, друже мій, спроможні на неї.
Графиня. О, я готова на все!
Бежеарс (переконливо). Ті листи, папери того нещасного, якого більше немає на цьому світі, повинні бути спалені.
Графиня (з болем). О Боже!
Бежеарс. Коли мій друг, вмираючи, наказав мені передати їх вам, останнім проханням він заклинав мене врятувати вашу честь, не залишити нічого, що могло б кинути на неї тінь.
Графиня. Боже! Боже!
Бежеарс. Двадцять років я не міг добитися, щоб ця сумна пожива вашої вічної скорботи зникла з-перед ваших очей. Але незалежно від того, що все це завдає вам болю, зважте на ту небезпеку, на яку ви себе наражаєте!
Графиня. Але чого ж мені боятись?
Бежеарс (озирнувшись і переконавшись, що його ніхто не чує, тихо). Я в жодному разі не підозрюю Сюзанну, але чи не може покоївка, обізнана, що ви зберігаєте у себе ці папери, одного дня віднайти у цьому джерело своїх прибутків? Досить передати вашому чоловіку бодай одного листа — а він, певно, добряче б заплатив за нього — і ви знову опинитесь у безодні нещастя...
Графиня. Ні, у Сюзанни занадто добре серце...
Бежеарс (підвищуючи голос, твердо). Мій високошановний друже, ви вже сповна заплатили за ніжність та біль, виконали всі обов'язки і якщо ви задоволені поведінкою вашого друга, я прошу у вас нагороди. Треба спалити ці папери, знищити всі спогади про гріх, який ви вже давно спокутували! І щоб більше ніколи не повертатися до цієї болючої теми, я вимагаю негайно принести жертву.
Графиня (тремтячи). Мені здається, я чую голос Бога! Він наказує мені забути його, скинути ту сумну жалобу, в яку я одягла своє життя після його смерті. Так, Господе! Я виконаю все, що велить мені друг, якого ти послав! (Дзвонить.) Те, чого він вимагає вашим ім'ям, вже давно підказувала мені моя совість. Але через свою слабкість я цьому противилася.
СЦЕНА III
Сюзанна, Графиня, Бежеарс.
Графиня. Сюзанно, принеси мені скриньку з коштовностями. Ні, стривай, я сама, ти не знайдеш ключа...
СЦЕНА IV Сюзанна, Бежеарс.
Сюзанна (дещо розгублено). Що ж це таке, пане Бежеарс? Всі немов з глузду з'їхали! Просто якась божевільня! Графиня плаче, дівчина ридає, пан Леон погрожує втопитися, граф замкнувся, нікого не хоче бачити. Чому ця скринька з коштовностями раптом так усіх зацікавила?
Бежеарс (з таємничим виглядом підносить палець до губів). Тсс! Жодних питань! Згодом дізнаєшся... Все добре, все йде якнайкраще... За цей день варто віддати... Тсс...
СЦЕНА V Графиня, Бежеарс, Сюзанна.
Графиня (тримає в руках скриньку з коштовностями). Сюзанно, принеси нам з будуару вогонь у жаровні.
Сюзанна. Якщо це для того, щоб спалити папери, то можна взяти каганець, він ще горить. (Подає каганець.)
Графиня. Постережи біля дверей, щоб ніхто не увійшов.
Сюзанна (виходить, убік). Спочатку попередимо Фігаро.
СЦЕНА VI
Графиня, Бежеарс.
Б е ж е а р с. Як би я хотів, щоб для вас скоріше настала ця мить!
Графиня (задихається від хвилювання). О, друже мій, який день обираємо ми, щоб принести цю жертву! День народження мого нещасного сина! Щороку я присвячувала цей день тільки їм обом, благала вибачення у Бога, перечитувала ці сумні листи, обливаючись гіркими сльозами. Принаймні, я переконувалася, що ми звершили не стільки злочин, скільки просту помилку. Ах, невже дійсно треба спалити все, що мені від нього залишилось?
Бежеарс. Що?! Так ви ж не знищуєте сина, який нагадує вам про нього! Заради сина ви маєте зробити це, щоб захистити його від тисяч жахливих небезпечних ситуацій. Ви повинні зробити це заради вас самих. Від цього рішучого кроку залежить, мабуть, безпека всього вашого подальшого життя! (Відчиняє потаємне відділення та дістає звідти листи.)
Графиня (здивовано). Пане Бежеарс, ви відчиняєте скриньку краще, ніж я!.. Дозвольте мені ще раз перечитати їх!
Бежеарс (строго). Ні, не дозволю.
Графиня. Тільки останній, у якому він написав сумне "пробач" своєю кров'ю, яку він пролив заради мене та дав мені зразок мужності, яка мені зараз так потрібна!
Бежеарс (не дає їй листа). Якщо ви прочитаєте бодай слово, ми нічого не спалимо. Принесіть небесам сповна цю жертву, сміливу, добровільну, вільну від людських слабко стей! Якщо ж ви не наважуєтесь її принести, то я буду сильнішим за вас. Скоріше, все у вогонь! (Кидає згорток у вогонь.)
Графиня (жваво). Пане Бежеарс! Жорстокий друже! Ви ж спалюєте моє життя! Принаймні, залиште мені один клаптик. (Хоче кинутися до палаючих листів. Бежеарс утримує її, обхопивши за талію.)