— Яка виробляє енергію для освітлення швейцарського готелю, — сказав Деніс. — Вам слід було б завершити картину.
Містер Скоган відмахнувся від нього.
— Залишається тільки одне, — провадив він. — Люди розуму повинні об'єднатися, укласти змову й перехопити владу в недоумків та маньяків, які правлять нами тепер. Вони повинні заснувати Раціональну Державу.
Спека, що поступово паралізувала всі розумові й тілесні сили Деніса, здавалося, тільки збадьорювала містера Скогана. Він говорив дедалі збудженіше, його руки чітко й швидко жестикулювали, очі виблискували.
Твердий, сухий і невгамовний його голос звучав і звучав у Денісових вухах, ніби якийсь механічний шум.
— У Раціональній Державі, — долинали до нього слова містера Скогана, — люди чітко ділитимуться на види не за кольором очей чи формою черепа, а відповідно до їхнього розуму й темпераменту. Психологи–експерти, наділені, за нинішніми уявленнями, мало не надлюдським ясновидінням, оглядатимуть кожну новонароджену дитину й визначатимуть її вид. Позначена наперед відповідними ярликами, дитина дістане освіту, яка личить особинам її виду, а ставши дорослою, повинна буде виконувати ті функції, до яких здатні люди цієї породи.
— І скільки ж буде видів? — спитав Деніс.
— Безумовно, дуже багато, — відповів містер Скоган. — Класифікація буде тонка й досконала. Але пророк не має змоги вдаватись у всі подробиці, та це й не його справа. Я назву лише три основні види, на які буде поділено підданих Раціональної Держави.
Він замовк і прочистив горло, кахикнувши раз чи двічі і викликавши в уяві Деніса видіння столу із графином води та склянкою і довгою білою указкою для діапозитивів. Містер Скоган провадив:
— Будуть такі три основні види: Мислячі Правителі, Люди Віри і Стадо. До Правителів належатимуть ті, хто здатний мислити, хто знає, як досягти певного ступеня свободи — на жаль, рамки свободи дуже вузькі навіть для наймудріших! — від духовних пут їхньої епохи. Виборна рада Мислителів, із числа тих, хто зосередив свою увагу на проблемах практичного життя, буде правити Раціональною Державою. Як знаряддя своєї влади вони використовуватимуть істот другого великого виду — Людей Віри, Безумців, як я їх називаю, тих, що вірять сліпо й пристрасно і готові вмерти за свої переконання. Цим шаленцям, здатним як на жахливе зло, так і на добро, вже не буде дозволено діяти за велінням випадку у випадковому оточенні. Більше не буде ні Цезарів Борджіа, ні Лютерів, ні Магометів, ні Джоан Сауткот, ні Комстоків. На зміну старомодній людині Віри й Пристрасті, цьому випадковому породженню жорстоких обставин, яка могла примусити людей плакати й каятись або, з таким самим успіхом, послати їх різати одне одному горлянки, прийде безумець нового типу, зовні так само запалений щирим ентузіазмом, але цілком відмінний від безумців минулого! Бо нова Людина Віри витрачатиме свій порив, свою пристрасть і свій ентузіазм на поширення якоїсь розумної ідеї. Сама того не усвідомлюючи, вона буде знаряддям вищого розуму.
Містер Скоган зловтішно захихотів, наче мстив ентузіастам від імені здорового глузду.
— З самого раннього дитинства, тобто відразу як психологн–експерти визначать їхнє місце в системі, Люди Віри проходитимуть курс спеціального навчання під наглядом Мислителів. Сформовані внаслідок тривалого процесу навіювання, вони вийдуть у світ, проповідуючи і з благородною одержимістю здійснюючи холодно–розумні плани Правителів. Коли ці плани буде здійснено, або коли ідеї, корисні ще років із десять тому, перестануть бути корисними. Мислителі прищеплять нову вічну істину новому поколінню безумців. Основна функція Людей Віри полягатиме в тому, щоб керувати Масами — цим третім великим видом, що складатиметься з тих незліченних мільйонів, яким бракуватиме розуму й дорогоцінного ентузіазму. Коли від Стада потрібна буде якась конкретна дія, коли буде визнано, що людство слід запалити й згуртувати якоюсь єдиною метою або ідеєю, тоді Людям Віри прищеплять якесь просте, підхоже для даного випадку вчення і пошлють їх навертати маси. У звичайні часи, коли висока духовна температура хрестових походів буде шкідливою. Люди Віри спокійно й ревно виконуватимуть велику роботу по навчанню і вихованню Стада. При цьому буде науково використано майже безмежну здатність людей піддаватись навіюванню. З раннього дитинства членів Стада систематично переконуватимуть у тому, що щастя можна знайти лише в праці й покорі; їх примусять повірити, що вони щасливі, що вони — сіль землі і що всі їхні діяння — благородні й вагомі. Для нижчих видів Земля знову перетвориться на центр Усесвіту, а людина — на царя природи. О, як я заздрю долі простого люду в Раціональній Державі! Працюючи своїх вісім годин на добу, сліпо підкоряючись своїм володарям, переконані у власній величі, значущості і безсмерті, вони будуть на диво щасливі, щасливіші за всіх людей, які будь–коли існували. Вони йтимуть через життя до самої смерті у стані райдужного сп'яніння. У цій вічній вакханалії Люди Віри відіграватимуть роль виночерпіїв, підливаючи знов і знов той п'янкий напій, який у сумній і тверезій самотності готуватимуть за кулісами Мислителі для обпоювання своїх підданців.
— А яке буде моє місце в Раціональній Державі? — сонно поцікавився Деніс, затуляючись долонею від сонця.
Якусь хвилину містер Скоган мовчки дивився на нього.
— Важко визначити, на що ви придатні, — сказав він нарешті. — Ви не зможете працювати фізично; ви надто незалежні і не піддаєтесь навіюванню, щоб вас віднести до великого Стада; у вас немає якостей, необхідних для Людини Віри. Що ж до Мислячих Правителів, то вони повинні мати абсолютно логічний розум, бути безжальними й проникливими. — Він замовк і похитав головою. — Ні, я не бачу для вас ніякого місця; тільки камера смерті.
Глибоко вражений, Деніс засміявся неприродно голосним, гомеричним сміхом.
— Я тут дістану сонячний удар, — сказав він і підвівся.
Містер Скоган підвівся слідом за ним, і вони повільно пішли вниз вузенькою стежкою, між голубими квітами лаванди. Деніс зірвав одну гілочку й понюхав її; далі було темне листя розмарину, що пахтіло, як ладан у порожній церкві. Вони проминули клумбу маків, які вже стояли без пелюсток, їхні стиглі круглі коробочки — коричневі й сухі, як полінезійські трофеї, подумав Деніс: відтяті голови, настромлені на списи.