Ганнуся заперечливо похитала головою:
— Не те, я своє хочу.
— Бери, вони всі однакові.
— Ні, не однакові... Своє хочу.
Пішла з Мазурового обійстя сумна, зажурена.
...І хіба могла вона знати, що оте курча, яке востаннє зловив для неї дядечко Мазур, і було її жовтим гостинцем — жовтим гостинцем, який нічим не одрізнявся від інших?