— До мене воно не має жодного стосунку.
— Це твій вибір. Але тобі доведеться підкоритися спільному рішенню, як би ти до нього не ставилася, — він повернувся до сполотнілого, як смерть, Даміана, який мовчки слухав їх суперечку. — Поговори з нею, Даміан, може, вона прислухається до тебе. Чи ти з нею згоден?
— Я., чесно кажучи, не знаю. Важко сказати. Але ж вибору у нас немає, так?
— Ніякого.
Раніше у Даміана не виникло б і думки обійняти дівчину, яку він тільки що зустрів, але раніше він і не потрапляв в подібні ситуації. Він міцно притиснув її до себе, а вона ридала у нього на грудях, і йому здавалося, що по-іншому просто і бути не може.
— Давайте з цим покінчимо, — не вгамовувався Чак. — Чекати — найгірше. У мене три однакові пластмасові квадрати, один я помітив хрестом. Подивіться. І три шматки щільного паперу від упаковки з-під їжі. Даміан, загорни кожен квадратик в папір, тільки так, щоб один не відрізнявся від іншого.. Тепер потруси їх в долонях, щоб ти сам не знав, де який квадратик.. Відмінно. Нехай випливають на середину капсули, щоб ми усі могли їх бачити.
Даміан розвів руки, і три загорнутих в обгортковий папір пластмасових квадратика вирушили у вільне плавання. Один став пливти убік, і Даміан підштовхнув його до інших. Люди дивилися на них, не відриваючи очей. Знову сліпий випадок вирішував, кому з них жити, а кому — померти.
— Значить, так, — знову заговорив Чак. — Ми беремо по квадратику. Я останній. У мене в поясі є пігулка смерті, вона входить в стандартний набір космонавта, і той, хто витягне хрест, прийме пігулку через шість годин.. — він поглянув на годинник. — О дев'ятнадцятій нуль-нуль. Все всі зрозуміли і з усім погодилися? Ось і відмінно. Зворотного шляху немає. Згодні?
Щільно стискуючи губи, Даміан кивнув. Хелена нічого не сказала. Застигла, як статуя, лише втупилася в Чака повним ненависті поглядом.
— Значить, вирішено. Пігулка діє миттєво і без жодного болю. Поїхали. Хелена, ти хочеш тягнути першою?
— Ні, — жінка ніяк не могла повірити, що усе це відбувається наяву. — Ти не можеш..
— У нас немає іншого виходу, — Даміан спробував посміхнутися. — Добре, першим тягнутиму я. А ти можеш стати другою.
— Не розгортай, — попередив Чак, коли Даміан протягнув руку і узяв найближчий до нього квадратик. — Давай, Хелена, нікому з нас це не подобається.
Вона не ворухнулася, поки Чак не знизав плечима і сам не потягнувся до квадратиків, що залишилися. Хапнула той, який хотів узяти Чак.
— Це мій.
— Як скажеш, — Чак сухо посміхнувся і узяв останній квадратик. Розгортаємо.
Обоє як і раніше стискували квадратики в кулаці. Чак неквапливо розгорнув свій. Чистий. Хелена ахнула.
— Що, тепер моя черга, — Даміан повільно зняв папір зі свого квадратика. Коротко глянув, знову стиснув в кулаці.
— Ми теж повинні його бачити, — похитав головою Чак.
Даміан розтиснув пальці, щоб показати, що хреста на квадратику немає.
— Я знала, що усе підлаштовано! — закричала Хелена і відкинула від себе загорнутий в папір квадратик. Даміан упіймав його, коли він відскочив від стіни, розгорнув. Усі побачили жирний хрест.
— Мені дуже шкода, — прошепотів Даміан, не піднімаючи очей на Хелену.
— Я думаю, нам усім потрібно випити, — сповістив Чак, дістав з однієї зі стінних шафок пляшку горілки. — У нас ще чотири літри горілки і пора їх використовувати.
Даміан глибоко вдихнув, щоб вигнати тремтіння з голосу.
— Вибач, але мене такий розклад не влаштовує.
Якщо я вийду звідси живим, то мене замучить совість. Я думаю, мені краще зайняти місце Хелени..
— Ні! — уперше крізь зовнішній спокій Чака визирнула злість. Цим зведеться нанівець право чесного вибору. Ти і так ставив на кін своє життя., хіба цього недостатньо? Смерть в космосі частенько справа випадку. Ось і сьогодні усі загинули, а ми випадково врятувалися. І знову поклалися на випадок. Він зробив свій вибір. Питання закрите, — він відкупорив пляшку і подав приклад, одним ковтком висьорбнувши п'яту частину.
Може, для того горілку і тримали в рятувальній капсулі. Хелена, все ще не вірячи в те, що трапилося, випила, тому що пляшку їй протягнули чоловіки, які не наважуються зустрітися з нею поглядом. Випита горілка притуплює почуття. Особлива багато випитої горілки.
Зірки ковзали повз ілюмінатор, термостат підтримував в рятувальній капсулі комфортні двадцять два градуси за Цельсієм, тихенько дзижчав вентилятор системи кондиціонування, забезпечуючи капсулу належною кількість кисню, з кожною хвилиною зменшуючи його запаси.
— Якщо лежиш, обмін речовин сповільнюється, — Чак закрив очі, щоб не бачити ні стін капсули, ні своїх попутників, які забилися в далекий кут. Підніс до губ пляшку з обпалюючою рідиною. — Обмін речовин визначає споживання кисню, а нам потрібно його економити. Не рухатися. Три тижні без їжі. Корисно для здоров'я.. — пластикова пляшка вислизнула з його пальців, що розтиснулися.
— Ні, ні, я не можу, — Хелена, ридаючи, кинулася на груди Даміана. Страх пересилив дію алкоголю.
— Ну що ти, не потрібно так, не потрібно, — Даміан випив, не знаючи, що і робити. Нахилив голову, поцілував її волосся, холодні від сліз щоки, пухкі ніжні губи.
Хелена відреагувала миттєво. Відповіла на поцілунок, притиснулася до нього усім тілом, рухаючи стегнами. Вони поплили по повітрю, злиті в тісних обіймах.
— Я хочу тебе, я не хочу помирати, не можу, не можу, — ридала Хелена. Узяла його руку, запустила собі за пазуху, на теплі, пружні груди. Допоможи мені, допоможи..
Даміан цілував її, охоплений пристрастю. Він знав, що всього в декількох футах від них лежить інший чоловік, але його це не хвилювало. Дивний порятунок, спочатку з загиблого корабля, потім від сліпого випадку, випита горілка, близькість смерті, жар жіночого тіла., напруга, що накопичилася в ньому, вимагала негайного виходу.
— Йди до мене, я тебе хочу, — шепотіла Хелена йому на вухо, потім схопила зубками за мочку. — Я не можу померти. Чому я повинна помирати? Він хоче цього, цей кабан. Тільки він цього хоче. Він хоче смерті, то чом би йому не померти? Чому він не залишив мене на кораблі? Він дав мені життя, а тепер хоче його відняти. І тебе чекає те ж саме, ось побачиш, розправившись зі мною, він знайде спосіб позбавитися від тебе. Тільки за цим він нас і врятував. Не можна вірити ні єдиному його слову. Він — жорстокий монстр, що несе смерть. Він вирішив мене убити. Він хоче мене, а тому збирається мене убити.