За який провід

Сторінка 6 з 8

Донцов Дмитро

Наша керенщина добором "лучних" не переймається. Її цікавить тільки так зване "об'єднання". Воно має бути універсальними ліками проти всіх політичних недуг. Чи справді завжди допомагає об'єднання?

Під час революції 1917 р. – всі українські партії були об'єднані в Центральній Раді, а всі партії в Росії були роз'єднані, і більшовики вели громадянську війну з усіма – правими, лівими, монархістами й соціалістами. І все ж роз'єднана Московщина перемогла об’єднану Україну. Чому? Під час революції, шматована, роз'єднана кривавою міжусобною війною Франція перемогла коаліцію об'єднаної Європи. Чому? Чи не тому, що не в самому об'єднанні сила?

Справді, сила не в чисельності, але в чомусь іншому! Покладіть на терези з одного боку десять яєць, а з другого десять цеглин – останні переважать. Сила не в .кількості, а в якості, у вартостях, у динамізмі. Ось чого не треба забувати! Об'єднання тоді тільки буде міцним, коли буде злукою "луччих", не всяких! Коли об'єднаєте в горщику капусту, бульбу, стару підошву і здохлого кота, – не смакуватиме таке об'єднання! З доручення Папи намалював Мігель Анжело образ хаосу у Сікстинській капелі. Як уявив він собі хаос? Як саламаху різнородностей, які нормально не можуть бути і не сміють бути змішані, не можуть бути "об'єднані". Все було перемішане на тому образі: володарі, єпископи і розбишаки, поети з лірою й .кати, володарі й бандити, злодії й судді – мішанина чужорідних елементів, добрих і злих, в якій безнадійно потопали добрі. Ось таке об'єднання проповідують наші "тверезі політики", приймаючи до своєї компанії всякого, який аби їх тримався і на все погоджувався, не пхаючись в справу, не проявляючи характер, особистою чесністю тощо. Ліплячи такі "об'єднання" вони не впорядковують хаосу, а його поглиблюють. Це буде таке об'єднання, як в притчі про кукіль і пшеницю: під час жнив пшеницю кладуть окремо в клуню, а кукіль в'яжуть в снопи, щоб спалити. Ось про що не думають прихильники механічного об'єднання. Завданням часу є не збільшувати хаос, а відділити кукіль від пшениці.

Кажуть, – всяке об'єднання добре, чим більше, тим ліпше! Чи ж справді так?

Пригадаймо історію судді Гедеона з Біблії. Бог вибрав його для війни з Медіанами. Той зібрав велике військо і сказав Господь Гедеонові: забагато людей в тебе, так що не можу віддати Медіанів в твої руки…

Гукни, щоб чули люди: хто почувається боязливим, хай вертається додому. І вернулося людей 20 і 2 тисячі, так що лишилося тільки 10 тисяч. І сказав Господь Гедеонові: – все ще забагато людей! Веди їх до водопою, щоб мені їх там випробувати. Про якого скажу тобі: цей хай іде з тобою, той і піде; а про якого скажу: цей хай не йде, той і не піде... Повів Гедеон людей до водопою і сказав Господь Гедеонові: хто питиме воду язиком, як пес, того постав окремо; так само і того, хто стане навколішки щоб напитися води. Налічено тих, що хлептали з руки, 300 чоловік, всі ж інші ставали навколішки, щоб напитися води зручніше. І сказав Господь Гедеонові: трьома сотнями люду врятую вас і віддам ворога в руки ваші, усі ж інші хай вертаються в домівку свою... Так переміг Гедеон не кількістю, а якістю людей, відбором найкращих, які не боялися великого діла, не тужили за домівкою не дбали за вигоду, п'ючи як-небудь воду, думаючи тільки про справу. Якість перемогла, не кількість, відбір, не "об'єднання", не мішанина всіх.

"Реальні" політики кричать: "все, що об'єднує українців – будує Україну, все, що роз'єднує українців – руйнує Україну!" Це явний нонсенс. Що, коли б якась група забажала об'єднувати всіх українців, без розбору, чесних – з шахраями, ідейних – з провокаторами, чи спричинилася б вона до побудови України? І навпаки, чи не спричинилася б до цього збудування інша група, яка без пардону вимітала б з-поміж себе все хитке, і підле й підозріле? Мабуть пригадуючи зворот з Євангелія, писав Гоголь: "Бог не об'єднує різне по суті, Бог лучить спільне по духу". Об'єднання, яке не хоче бути засуджене на бездіяльність, або розвал чи торпедоване провокацією з середини, – повинно бути злукою людей, оживлених однаковим, спільним для всіх духом, з'єднаних на підставі суворого добору, старанного пересівання.

Чи ж можливе об'єднання духом зовсім різних людей? Де буде їх спільна база для чину?

Яку спільну базу ідейну для чину, в якому об'єднанні знайдуть люди, що хочуть відбудувати державу, боротьбою і силою, яку .спільну базу для чину знайдуть вони з "реальними політиками", які думають лиш про "рідну мову й пісню", яку хтось колись їм дасть за чемність, або "лояльну співпрацю"; які завжди "неактуальною" вважають боротьбу за свободу? Яка спільна база, в якім об'єднанні знайдеться між людьми закоханими в наші старі великі традиції – і тими, що разом з Драгомановим, ті традиції відкидають, заміняючи їх традиціями Маркса і Прудона, чи: російської революції; які сучасним традиціоналістам закидають те саме, що закидав Драгоманов Шевченку: що "шукав лісного ідеалу державного порядку не попереду нас, а позаду", самі ж знаходять той "ідеал" в колгоспах і московській "конституції"? Як можна об'єднати психологію українських державників з психологією "дядьків отечества чужого", або з ментальністю людей типу наддніпрянських соціалістів чи галицьких радикалів, або ундистів? Або яку спільну ідею для чину знайдуть нові хмельничани, люди для яких ідея є ідеєю, з тими, для кого вона тільки фраза для залучення маси і для вирішування інтересів партійної крамнички?

Що ж спільного знайдуть між собою ті різні породи людей, коли те, що одні звуть боротьбою із злом, другі називають "некультурністю" і "киринею"? Коли те, що одні звуть боягузтвом – звуть інші "гуманністю"; що одні картають як потурання каналії, другі хвалять як "толерацію"; що одні розуміють як героїзм, іншіі – знов плямують як "розбишацтво"? Коли те, що в перших є вірність ідеї і бажання боротись за неї до смерті, є в других – "ексклюзивністю" і "фанатизмом"? Що в одних зветься безпринципністю й безхарактерністю, то в других є – "об'єктивністю", а прив'язання до правди своєї – "доктринерством"? Що знайдете спільного між тими типами, коли те, що одні ганять як хамелеонство, другі величають як "тверезий розум", а "державницьким розумом" те, що для перших є тільки крутійством?