— У нас такого не було, — озвався Булига-Компанієць. — Ми народжували, плекали Систему. Темпи зростання виробництва, правда, не товарного, а здебільшого військового, були високі. Спершу ми нарощували м’язи, а вже тоді дбали про зачіску, манікюр, гігієну. Все, що не вписувалося в концепцію нового ладу, знищувалося. За часи ж після нашого правління ідею ладу, до якого ми вели народи, спотворено. Я не дорікаю. Можливо, й ми до цього прийшли б — хто зна... Зараз, щоб уникнути остаточного занепаду, слід негайно вносити корективи в програму системи. Передусім — ставлення до надмірного централізму. Тоді, коли в різних регіонах тільки-но формувались інфраструктури, керівництво з центру було необхідне. Тепер же, коли в кожному районі налагодилася своя система економічних зв’язків, керівні імпульси згори тільки шкодять... Можливо, я помиляюсь, адже висновки роблю на підставі інформації, що міститься в мозкові Компанійця... Далі, з централізації економіки логічно випливає необхідність нівелювання етнічних груп, надто за мовною прикметою. І це теж створює напругу. Адже люди розуміють, що переінакшення артикуляційного апарату на чужу мову тягне за собою наперед задану вторинність того, хто переінакшується. В полеміці, наприклад, виграє завжди той, хто мислить і розмовляє своєю материнською мовою. Отже, вторинними стають цілі народи.
По цих словах лже-Особи Тищенко завважив на обличчі азійського співголови якусь зміну. Навіть не зміну, а миттєве скам’яніння. Безперечно, в свідомості його пройшла якась реакція. Тим часом Булига-Компанієць провадив:
— ...І це поповнює лави опонентів системи. А таких, судячи з демонстрації і теракту, доста. Додайте напругу зовнішню, котра вимагає величезних коштів на підтримання армії на належному рівні, і ви матимете всі точки витоку енергії з організму асоціації. Підсумую: енергія витрачається на протистояння централізації природним економічним стосункам в регіонах, на конфронтацію між пріоритетним і непріоритетними народами, на боротьбу з ідеологічними опонентами (для другого та третього потрібний могутній і дорогий апарат Служби охорони "Порядку"), на протистояння зовнішнім ворогам.
Хоча всі троє співголів були закритими людськими сутностями, але Тищенко інтуїтивно вгадав їхню розгубленість. На мить його пройняло страхом. Адже гість із потойбіччя сказав їм те, за що колись Хому Булигу вигнали з Університету, та й, мабуть, убили.
Мовчанку, яка затягувалася, порушила знову лже-Особа.
— Авжеж, це вас приголомшило. За такі балачки в наш час, — Булига-Компанієць виразно подивився на лже-Каламуса, — відомо, що було... Але якщо ви доручите чесним економістам порахувати витрати за чотирма названими мною пунктами, то ви побачите кількісну картину знесилення асоціації.
— Та-а-ак, — озвався голова асоціації. — Але ж якщо піти за вашими рекомендаціями, то "Порядок" розвалиться.
— Це не рекомендації, — заперечила лже-Особа. — Я тільки показав вам точки витоку сили з організму асоціації. Якщо економісти спростують ці мої тези, то я буду тільки радий. Але боюся, що такого не станеться. Асоціація — система не просто складна, а надскладна. А що система складніша, то вона ненадійніша. Навіть у техніці конструктори створюють прилади за блоковим принципом. Чого далеко ходити, ваш апарат перевтілення складається, як я встиг помітити, з арки і кількох енергетичних блоків. Якщо все змонтувати в одному ящику, то там сам дідько ногу зламає.
— В техніці інакше не можна, — погодився обережно Іван Іванович.
— В суспільстві також, запевняю вас.
— Але ж якщо послабити центральні важелі влади, то вмикаються відцентрові сили.
— Це правда. Але правда й те, що нікуди ви — суб’єкти "Порядку" — один від одного не дінетесь. Система ж бо та сама. Тільки й того, що частину влади буде перенесено на периферію. А виграш — "Порядок" не марнуватиме сили на другорядне.
По цих словах лже-Особи Тищенко завважив, як перезирнулися чоловік з азійським типом обличчя із негроїдом. І хоч на їхніх лицях не було й натяку на якусь думку, але, вочевидь, те, про що йшлося, їх цікавило. Невидимий діалог не лишався непоміченим також для голови асоціації. Він сказав:
— В державах-сателітах уже тепер почалося бродіння на національному грунті. Якщо ж попустити...
Булига-Компанієць подивився на лже-Каламуса, ніби закликаючи його в свідки.
— У нас колись казали, — мовив він, — якщо пиятики неможливо уникнути, її слід очолити... Від цього є ліки: треба тепер уже формувати бригади спец-інтернаціоналістів — на противагу націоналам. Це мусять бути недержавні структури. Отже, енергію на протистояння витрачатиме не "Порядок", а хтось інший... Втім, є ще один варіант — розпочати державний терор. У визначений день і час заарештувати активістів антипорядкових течій, націоналів, а за одним рипом і корумпованих представників асоціації. Лідерів розстріляти, решту — в табори. Повторюю, такі акції слід проводити зненацька і блискавично. Менше лементу потім буде в зарубіжній пресі.
По цих словах лже-Особи в ясних очах голови асоціації промайнуло щось схоже на нерішучість. Він сказав:
— Річ у тім, що поміж нас немає людини, котра наважилася б узяти на себе відповідальність... І не тому, що ми м’якотілі. Зараз інші часи. Хоч би як ми крились, а будь-яка наша акція рано чи пізно стає відомою. Коли ви порядкували, не було ще супутникового зв’язку й телебачення, навіть радіо не мало такого поширення, як тепер. У вас система була закрита... — Мить помовчавши, голова асоціації додав: — Цікаво, а що думає про це ваш соратник?
Тищенко подивився на лже-Особу, ніби питаючи в неї дозволу говорити, а тоді сказав:
— Я прибічник радикальних заходів...
— А саме?
— Неболючих операцій не буває. Треба всіх, хто стоїть на нашому шляху...
— А потім прийдешні проклинатимуть нас, як проклинають сьогодні за голодомор. До речі, це чи найбільше відштовхнуло людей від асоціації.
— Велика мета вимагає великих жертв. — Тищенко говорив те, чого від нього очікували.
— Гаразд, — сказав голова "Порядку", підводячись. — Будемо думати.
Вже біля дверей додав:
— Думайте й ви.
4
Вони сиділи на лавці під вербою, дослухаючись до тихого шерхотіння хвиль об пісок. Тищенко хотів був оповісти, що колись під цією лавкою сховався прибулець із потойбіччя, та згадавши, що дубль такої інформації є в голові Компанійця, тільки показав поглядом на урну, яку вже витягли з води і поставили на місце. Булига-Компанієць, усе зрозумівши, посміхнувся. Вони знали, що говорити зараз про будь-що небезпечно — в лавці могли бути вмонтовані мікрофони.