Майбутнє зникло. Наше майбутнє в минулому.
— Покажи груди, — каже брюнет у Kenneth Cole.
Двоє трейдерів знаходяться у залі для нарад. Вони знають, що всьому кінець. Вода доходить їм до стегон, але тонуть вони в диму. Крісла перекинуті, навколо плавають сині трупи їхніх колег та керівництва.
— Я поголила для тебе передок, — каже білявка у Ralph Lauren.
— Відсмокчи мені востаннє, — каже брюнет у Kenneth Cole.
— Я проковтну все. Хочу відчути бризки на своїх мигдалинах, — каже білявка у Ralph Lauren.
— Висунь гарненько язик, щоб я голівкою відчув твій ггірсинг, — каже брюнет у Kenneth Cole.
Вони залізли на продовгуватий ебонітовий стіл для нарад, 8 метрів завдовжки. Він приспустив штани. Вона зняла свою блузку. У них були засмаглі під променями ультрафіолету тіла; незважаючи на запах смерті та неймовірну спеку, виглядають вони дуже сексуально.
— Відчуваєш мої три пальці у себе в заду? — питає білявка у Ralph Lauren.
— Зніми юбку та насади свій анус на мій член,—наказує брюнет у Kenneth Cole.
— Візьми мої соски, крути їх, розчави мої груди, — каже білявка у Ralph Lauren.
9 Ф. Беґбеде
257
— Тобі подобається, коли я тискаю твій клітор, брудна шльонд-ро? — каже брюнет у Kenneth Cole.
— Заради тебе я б дозволила, щоб мене зґвалтували одразу кілька мужиків, — каже білявка у Ralph Lauren. — Я належу тобі, ти можеш віддавати мене іншим.
— О yeah, я зв'язав би тебе та дивився, як тебе драли б якісь незнайомці, а сам би відчехвостив твою сестру, сучко, — каже брюнет у Kenneth Cole.
— MM fuck me deep, мені сподобалося б, якби твій татусик відгам-селив мою піхву, — каже білявка у Ralph Lauren.
Більше нічого не було видно. Факси почали закипати, підлога плавилася, аркуші картону плавали у воді, серед білого дня було темно, як уночі, а температура на спалених iMac доходила до тисячі градусів за Фаренґейтом.
— Зараз я заллю тобі в зад гарячої сперми, — каже брюнет у Kenneth Cole.
— О-о-о, я теж кінчаю. А потім ХОЧУ випити твою сечу, — відповідає білявка у Ralph Lauren.
— Стривай, спочатку хочу засунути тобі в пизду руку аж до ліктя, — каже брюнет у Kenneth Cole. — Хочу, щоб тобі було боляче, поки я сочитимусь. Витягни язика, я кінчу на нього.
— Налий мені в рота, кусай мене зубами, рви мені волосся, ОООО, I'm comiiiing, I feel your cock in my ass, — каже білявка у Ralph Lauren.
— Я тебе мучитиму до смерті, я вб'ю тебе, розпотрошу тебе, щоб трахнути твої нутрощі, розширю твою піхву, щоб я міг залізти всередину й померти там, де народився, 0-0-0, відчуваєш, як я горю, кохана, О-О-О, як довго... — каже брюнет у Kenneth Cole.
Вони кричать разом, заливаються спермою. Вони кохають одне одного, хоча навколо все рушиться, як у "Загубленій честі Катаріни Блюм".
— Я помираю від задоволення,—каже білявка у Ralph Lauren. — Помираю, кохаючи тебе.
— Смерть вставляє краще за "віаґру", — каже брюнет у Kenneth Cole. — Ти була сенсом мого життя, тепер ти сенс моєї смерті.
У раю не було тисячі незайманих. У раю були ці двоє. Палати можна не тільки в пеклі.
9*
259
У Франції нещодавно вийшов переклад записників Френсіса Скотта Фіцджеральда. Там я прочитав, що "Великий Ґетсбі" міг би мати зовсім іншу назву:
"СЕРЕД КУПИ ПОПЕЛУ ТА МІЛЬЙОНЕРІВ"
Я боюся смерті і пишаюся своїм боягузтвом. Повна відсутність фізичної хоробрості змушує мене жити під постійним захистом поліції та закону. Повна відсутність фізичної хоробрості відрізняє мене від тварини.
Легко бути майбутнім небіжчиком. Набагато складніше бути живим небіжчиком. Треба продовжувати жити до тієї миті, коли подальше життя стає неможливим, коли воно припиняється. Подякувати, сказати "мерсі", пам'ятаючи, що англійською це значить "жалість" та "милосердя". Немає часу на останнє миропомазання. Ніколи подумати про блискучу епітафію, кинути з останнім подихом якесь дотепне слівце для майбутніх поколінь. Коли смерть приходить зненацька, чи є в неї майбутнє?
До одного місця мені ваше співчуття. Через те, що іудохристияни надто співчутливі, їх дуже легко здолати. Ось що хотіли довести повітряні живодери. Віднині в ніжних та милосердних ліберальних іудо-християн ніхто більше не може почуватися в безпеці. Вони хотіли змусити цих милих обранців долі відчути, що таке Ненависть. Як витатуйовано на фалангах у Мітчума в "Ночі мисливця": "LOVE НАТЕ". Ненависть — це любов.
Ісус підставляв другу щоку. Гаразд, Ісус не був жорстоким. Але ж він теж відчував ненависть, навіть якщо і заперечував це, навіть якщо не висловлював цього, вона жила в ньому, невблаганна жага справедливості. А на Хресті він лаяв весь світ, богохульствуючи проти свого Батька. Співчуття? Не дуже переймався ним Христос на Хресті.
Віддалене від тебе, моє серце розбилося, як вікно.
Готель "Мегсег", що його дизайн розробив француз (Крістіан Лі-єгр), знаходиться в центрі, у кварталі Сохо, за кілька кварталів від Всесвітнього торговельного центру. Тільки я запізнився на один рік. Майкл Блумберґ, новий мер Нью-Йорка, якого обрали мером через те, що він володіє багатьма телеканалами, як Сільвіо Берлусконі в Італії, поставив перед собою дві цілі: позбавитись курців та шуму. Його попередник зміг вигнати усіх повій з 42-ї вулиці та бомжів з Грінвіч-Віллідж. Незабаром Ґотхем-Сіті буде великим чистим комерційним центром. Острівним торговельним центром. Тепер не можна палити ані в барах, ані в ресторанах, навіть у нічних клубах. Іноді навіть не можна танцювати! Вавилонські жуїри — це меншість, яка вимирає. Ця одержимість до спокою здається підсвідомою відповіддю урокам з чистоти та чеснот, наданих фанатичними ісламістами, цими бородатими лицемірами. Вона видає тривогу міста, якому загрожує небезпека. Коли демократія в небезпеці, Манхеттен перетворюється на... Швейцарію.
Більше з "Мегсег" — ані на крок не піду. Житиму тут пустельником, як Полнарефф у "Royal Monceau"1. Снідаю й обідаю у "Мегсег
Kitchen" на першому поверсі. О 10.18 Р.М. спускаюся хильнути журавлиної горілки у "Submercer", нічний бар при готелі. Я проводжу політику автаркії в наймоднішій будівлі Нью-Йорка, ніби це якийсь сімейний пансіон у Тоскані. Портьє та адміністратор співчутливо посміхаються мені, водночас думаючи, чи вистачить у цього француза-меланхоліка грошей, щоб оплатити в кінці рахунок. Знаменитості, що заходять у цей бар (Бенісіо Дель Topo, Аманда де Кадене, Ґійом Кане, Тьєрі Клеменюк), не розуміють, чому цей бородач наспівує сам собі пісні Кета Стівенса, пильно слідкуючи та записуючи в чорний щоденник їхні щонайменші деталі та рухи. Я методично напиваюся, валяючись на модній канапі, ні з ким не розмовляючи, час від часу плачучи, згадуючи тебе, думаючи про тебе, тужачи за тобою.