Гуґо пояснював, що це молоді страуси, що так вони поводяться завжди. Мовляв, коли він був у зоопарку востаннє, усі шість також прибігли до огорожі й відкривали німі дзьоби.
Таміна все ще була схвильована. "Знаєте, я дещо залишила в Чехії. Пакунок з різними паперами. Якби мені його послали поштою, поліція могла б перехопити. Бібі хоче влітку поїхати до Праги. Вона пообіцяла, що привезе мені його. А тепер боюсь, що страуси прийшли мене попередити. Що з тим пакуночком щось трапилося".
Гуґо знав, що Таміна вдова, і що її чоловік еміґрував з політичних причин.
"Там якісь політичні документи?" — запитав він.
Таміна вже давно збагнула: якщо вона хоче зробити своє життя зрозумілим для тутешніх людей, то мусить спростити його. Надто складно було б пояснювати, чому приватні листи і щоденники могли б бути конфіскованими, і чому їй взагалі так на них залежить. Тому вона сказала: "Так, політичні документи".
Раптом Таміна злякалася, що Гуґо хотітиме детальніше довідатись про ті документи, та боялась марно. Хіба хтось колись запитував її про щось? Іноді люди викладали свої погляди на її країну, та досвід Таміни нікого не цікавив.
Гуґо запитав: "А Бібі знає, що тут замішана політика?"
"Ні", — відповіла Таміна.
"Це добре, — сказав Гуґо. — Не говоріть їй, що це політична справа. В останній момент вона могла б злякатися й відмовитись. Адже люди дуже бояться, Таміно. Краще хай Бібі думає, що йдеться про щось цілком звичайне й неважливе. Наприклад, про ваші любовні листи. Справді, скажіть їй, що в тім пакуночку ваша любовна кореспонденція!"
Гуґо втішився своїй ідеї: "Так, так! Любовні листи! Це не виходить за коло її інтересів! Це вона ще зрозуміє!"
Таміна думала про те, що для Гуґо любовні листи — це щось цілком неважливе й звичайне. Нікому й на думку не спадає, що вона могла когось кохати і що це було важливо.
Гуґо додав: "Якби раптом вона туди не поїхала, можете на мене покластися. Я поїду за тим пакунком."
"Дякую", — щиро сказала Таміна.
"Поїду, навіть якщо мене за це посадять".
"Ну що ви! — протестувала вона. — Нічого такого з вами не трапиться".
Вона намагалася пояснити йому, що іноземним туристам у Чехії не загрожує жодна небезпека. Небезпечним життя в Чехії є лише для самих чехів, хоча вони самі цього вже й не усвідомлюють. Таміна раптом розговорилась, говорила довго й схвильовано; знала ту країну напам'ять, а я можу підтвердити, що мала рацію.
Через годину вона тримала біля вуха телефонну слухавку в квартирі Гуґо. Її розмова зі свекрухою була не більш вдалою, ніж минулого разу: "Ніякого ключика ви мені не лишали! Ціле життя ви все від мене приховували! Чому ти змушуєш мене згадувати, як ви поводились зі мною ціле життя!"
12.
Чому Таміна не повернеться в Чехію, якщо їй настільки дорогі її спогади? Еміґранти, які незаконно покинули країну після 1968 року, вже були реабілітовані, і їм запропонували повернутись. Чого ж боїться Таміна? Адже вона занадто мало значить, щоб удома їй хтось загрожував!
Безперечно, вона могла б сміливо повернутись. Та все ж не може. Вдома чоловіка всі зрадили. Їй здається, що якби вона повернулась до них, то цим самим зрадила б його також.
Коли його переводили на щоразу гірші місця, а потім взагалі звільнили з роботи, ніхто не висловився на його захист. Навіть друзі. Звісно, Таміна знає, що в глибині душі вони були на його боці й мовчали винятково зі страху. Та саме через свою солідарність з ним вони ще більше соромилися власного страху, й при зустрічах на вулиці робили вигляд, що не помічають його. Делікатне подружжя саме почало уникати людей, аби не пробуджувати в них сором. Незабаром вони стали почуватися, немов прокажені. Після їхньої втечі з Чехії колишні колеґи чоловіка підписали публічну заяву, в якій звели на нього наклеп й засудили його поведінку. Звичайно, вони зробили це лише зі страху втратити своє місце, так як втратив його Тамінин чоловік. Та все ж вони це зробили. Тим самим поміж ними й утікачами утворилася така прірва, через яку Таміна ніколи не хотітиме перестрибнути назад.
У першу ніч після втечі, пробудившись у маленькому альпійському готелі й усвідомивши свою самоту, ізольованість від світу, в якому дотепер жили, вона відчула звільнення й полегкість. Вони були прекрасно-самотні в горах! Довкола стояла неймовірна тиша. Цю тишу Таміна сприймала як несподіваний дар. Їй здалося, що чоловік покинув Чехію, щоб уникнути переслідувань, а вона — щоб знайти тишу; тишу для нього й для себе. Тишу для кохання.
Коли чоловік помер, нею оволоділа несподівана туга за батьківщиною, в якій залишили свій слід десять років їхнього спільного життя. Під впливом несподіваної сентиментальності вона порозсилала траурні повідомлення десяткові знайомих. Та не отримала жодної відповіді.
Місяць потому, зібравши залишки заощаджених грошей, вона поїхала до моря. Одягла купальника й ковтнула ціле пуделко заспокійливих таблеток. Потім попливла далеко в море. Сподівалася, що таблетки викличуть глибоку втому, й вона потоне. Та холодна вода й жваві рухи (вона завжди відмінно плавала) не дали їй заснути, а ті піґулки були, мабуть, слабші, ніж вона гадала.
Повернувшись на берег, вона пішла до кімнати й проспала двадцять годин. Коли прокинулася, відчула в собі мир та спокій. Таміна вирішила жити серед тиші й для тиші.
13.
Срібно-синє світло телевізора Бібі освітлювало присутніх: Таміну, Жужу, Бібі та її чоловіка Деде, який працював комівояжером й повернувся вчора додому після чотириденної відсутності. У приміщенні стояв слабкий запах сечі, на екрані красувалася велика, кругла, стара, лиса голова, до якої телеведучий звернувся із запитанням: "У ваших мемуарах ми прочитали кілька шокуючих еротичних зізнань".
Це була реґулярна передача, популярний ведучий запрошував на розмову кількох авторів, у яких на тижні вийшла книжка.
Велика гола голова самозакохано посміхалася: "О ні, нічого шокуючого! Лише точний підрахунок! Порахуйте зі мною. Статевим життям я почав жити з п'ятнадцяти років." Кругла стара голова гордо розглядалася довкола себе: "Так. З п'ятнадцяти років. Тепер мені шістдесят п'ять. Отже, у мене за плечима п'ятдесят років сексуального життя. Припустимо, — без перебільшення — що я кохався в середньому два рази на тиждень. Тобто сто разів на рік, п'ять тисяч разів за життя. Рахуємо далі. Якщо оргазм триває п'ять секунд, то я пережив двадцять п'ять тисяч секунд оргазму. Це складає шість годин п'ятдесят шість хвилин. Непогано, правда?"