"Таке питання, — сказав я, — як ти думаєш, в Україні класні дівчата?" — "Ну, я не так вже й багато їх бачив, з того часу поки я тут". — "А такі дамочки, як ця в Америці є?" — "Щонайменше такі". — "Та, я про це чув. А мотоциклів в Америці багато?" — "Ну, звісно ж". — "А факси є?" — "Та всюди". — "А у тебе факс є?" — "Ні, це минуща техніка". — "Шо таке минуща?" — "Застаріла. Бавитись із папером — це виснажує". — "Виснажує?" — "Ну, набридає". — "Я розумію, шо ти хочеш сказати. Треба бути сучаснішим. Я більше не буду користуватися папером. Він мене робить занудним". — "З папером стільки клопоту". — "Ага, багато клаптів і шматків, і спати хочеться весь час". — "Ше одне питання. Чи дійсно більшість молодих людей в Америці можуть їздити на таких грандіозних машинах як "Лотус Еспрі V8 Твін Турбо"?" — "Ні, не зовсім так. Наприклад, у мене тільки гімняна "Тойота". — "Вона шо коричнева?" — "Ні, це лише такий зворот". — "Як машина може бути зворотом?" — "Просто в мене не машина, а кавалок лайна. Вона смердить, як лайно, і виглядає, як лайно". — "А якшо стати класним бухгалтером, то можна купити собі суперову машину?" — "Звісно, вочевидь тоді можна купити, фактично, все чого забажаєш". — "А яка тоді жінка потрібна класному бухгалтеру?" — "Та хто його знає". — "У неї мають бути потужні цицьки?" — "Ні, точно сказати я не можу". — "Ну, все-таки напевно так". — "Цілком". — "Я це обожнюю. Я обожнюю великі цицьки". — "Але ж є багато бухгалтерів, і при тому багато справді добрих, у яких жінки просто потвори. Це, власне, від того не залежить". — "Якби Джон Холмс був першорядним бухгалтером, то він міг би оженитися на будь-якій жінці, яку би захотів, так же?" — "Цілком можливо". — "Мій член дуже великий". — "Це о'кей".
Після вечері в ресторані, ми повернулися назад до готелю. Наскільки я знаю, це був досить навіть такий собі готель. Без басейна і без дискотеки. Коли ми відкрили двері в номер героя, я думав, він засмутиться. "Гарна кімната", — сказав герой, бо він припустив, шо я передбачу його реакцію. "Так, це готель для самого лише спання". — "В Америці таких просто нема!" — приколовся я. "Нема", — відповів він і ми зареготали. Ми чули себе друзями. Вперше навіть не пам'ятаю за скільки часу мені стало зовсім класно. "Коли ми підемо у свій номер, ти не забудь потарбати, чи двері добре закриті, — сказав я, — не хочу тебе зробити замороженим від страху, але тут є повно несимпатичних людей, які не проти взяти в американця шо-небудь без дозволу або й викрасти його самого. На добраніч". Герой знову засміявся, але на цей раз він сміявся, бо не знав, шо я не приколююся. "К ногє, Семмі Дейвіс Молодший-Молодший", — скомандував Дєд, але псина не бажала відставати від дверей. "К ногє!" Ноль реакції. "К ногє!" — знов закричав Дєд, але псина не змінила своєї дислокації. Я робив спроби їй заспівати, бо вона завжди на це відгукується, особливо коли я співаю "Біллі Джин" Майкла Джексона: "вона просто дівчинка, яка вірить, шо я єдиний". Ніякого руху. Псина тільки притисла морду до героєвих дверей. Дєд спробував забрати її силою, але вона почала плакати. Я постукав, і на порозі з'явився герой із зубною щіткою в роті. Я сказав йому: "Семмі Дейвіс Молодший-Молодший-буде спати сьогодні з тобою", — хоча знав шо така операція від початку приречена на провал. "Ні", — відповів герой і більше нічого. "Але вона не відійде від твоїх дверей", — сказав я. "Тоді нехай спить у холі". — "Це було б дуже добре з твого боку". — "Мене це не цікавить". — "Тільки на одну ніч". — "Однієї буде забагато. Ця собака мене загризе". — "Ну, це навряд". — "Вона у вас просто божевільна". — "Так, я не можу заперечувати цей факт — вона скажена. Але вона й вірна". Правда, я знав, шо це не допоможе. "Послухай, — сказав герой, — якщо ця собака хоче спати в кімнаті, то я із задоволенням переночую в холі. Але якщо вже я в кімнаті, то в кімнаті тільки я". — "А може, б ви з нею спали і холі удвох?" — запропонував я.
Після того, як ми з Дєдом залишили героя і нашу псину відпочивати: героя в номері, а псину в холі — ми спустилися в бар, шоб випити горілки. Дєд запропонував це сам. Чесно кажучи, сам на сам із ним я чув себе некомфортно. "Він хороший хлопака", — сказав Дєд, а я не міг вкурити, чи він мене допитує, чи повчає. "Ага, ніби непоганий", — відповів я. Дєд провів рукою по своєму обличчі, шо за день вкрилося щетиною. І тільки тоді я помітив, як дрижать у нього руки — вони дрижали цілий день. "Нам треба дуже оперативно допомогти йому". — "Та, було б непогано", — сказав я у відповідь. "Мені б дуже хотілося знайти ту Августину", — сказав Дєд. "І мені", — підтакнув я.
Це все, шо ми сказали за весь вечір. Кожен з нас випив по три склянки горілки, а ше ми дивилися прогноз погоди по телевізору над баром. Наступного дня погоду обіцяли нормальну. Це мене заспокоїло. Так наші пошуки мали стати більш наполегливими. Після горілки ми пішли до себе в номер, який був через стіну до номера героя. "Я лягаю на ліжко, — заявив Дєд, —а ти — на підлогу". — "Ну, так, звичайно", — сказав йому я. "Будільник ставлю на шосту ранку". — "На шість?" — перепитав я. Якшо хочете знати чого я перепитав, то я вам поясню, шо просто не вважаю, шо шоста година — це ранній ранок, я вважаю, шо це ше глупа ніч. "Шість", — повторив Дєд, і я зрозумів, шо це кінець діалогу.
Поки Дєд чистив зуби, я вийшов подивитися, чи все нормально в номері героя. Я прислухався, шоб уловити похрапування, але не почув нічого ненормального, тільки шум вітру у віконних рамах і гудіння комах. Добре, — сказав я своїм мізкам, — заснув він нормально. Зранку не буде втомленим. Я спробував відкрити двері, шоб переконатися, чи надійно вони зачинені. Вони трохи привідкрилися і Семмі Дейвіс Молодший-Молодший забіг всередину, бо псина ше не спала. Я дивився, як вона прилягла біля ліжка, на якому мирно дрихнув герой. Це нормально, — подумав я і тихо причинив двері. Я пішов до нашого з Дєдом номера. Світло Дєд уже погасив, але я відчував, шо він ше не спить. Він постійно крутився. Простирадла шелестіли об подушку, а Дєд усе перевертався й перевертався з боку на бік. Я чув, як він голосно дихає. Я чув, як совається його тіло. І так було цілу ніч. Я розумів, чого він не спить. Він не спав з тієї ж причини, шо і я. Ми обоє роздумували над одним і тим же питанням: шо Дєд робив під час війни?