Дожидаємо з городу духової музики.
.9 квітня. Починаємо роботу знову. Удень працюємо, а вночі — хто куди —
"Просвіту" махновці не зачепили. Сиитали сторожа:
— Це що таке?
— "Просвєт___" — відповів сторож.
13 квітня. Наказано з повіту членам волвиконком та комуністам деяіурити ночами коло телефону. Добре їм з городу наказувати!
14 квітня. Дежуримо, щоб воно___Зачинишся кругом, вікна візьмеш на прогоничі й сидиш...
19 квітня. Вчора був чистий четвер. Увечері ходили па "страсті" ^не в церкву, звичайно, а в о граду). Зібралися просвітяни, комсомольці, міліція, полягали на зеленій травиці й ну побрехеньки точити (а щоб відніше було, свічки в землю повстромляли).
Враз чуємо — стрілянина.
"Ну, це,—думаю, — так. В нас що-дня стрілянина, то на собак, то на горобців".
По хвилі прибігають декількакомсомолятзрушницями:
— Хлопці! — кричать.— Ми банду обстріляли ! Ми не повірили й лежимо собі___Але через деякий час знов почли стрілянину і вже зовсім близько.
Я кинувся до виконкому. Тільки з огради — а тут мені назустріч верхівці на конях.
кЕге, — стукнуло в голові, — справді банда!"
Від "Просвіти" татакав автомат___
Я в ограду й хотів на садки, але було вже пізно: церкву оточили бандити.
Всі, хто був в ограді, шарахнули в церкву.
А там що тяорилося — просто страх і Служба припинилась; піп заліз у вівтар і не показувався; баби плачуть, ііти кричать... А надворі стріляють, аж небові жарко.
"Ну, — думаю, — пропав !"
Заліз коло клироса в куток, порвав і позатикав за шахву всі документи, стою, очима блимаю. Чую — хтось сіна*-; за рукав; глянув — батько!
— Надівай швидше свиту!.. На тобі ж галіфе червоне... Швидше, швидше!.. — Скинув з себе свиту, натягаю на мене... — Та свічку в руки на! Ставай навколішки й молися! Мо, бог пронесе... Молися, сину !..
Не розбереш батьківського серця: то проганяю, то жалує;. Зціпив у руках я свічку, вставився очима на якогось святого й дрижу___ Хотів молитися — молитви з голови повилітали...
ііачу — пройшов один бандит із наганом, далі другий— когось шукають. Гукнули:
— Микита Рябенко, виходь. Засіл котіло серце:
"Викажуть, викажуть, викажуть!.. Зараз мене викажуть ..."
Знов почулося:
— Баби, діди, дітвора, виходь!
З криком і плачем посунули з церкви.
— Приготов документи'
Вставивсь дужче на святого й не змигну. Л святий хоч би що — дивиться кудись на бік ...
Зиркнув праворуч: стоїть завзем, за пий міліціонер, а алі ще хтось... Лиць немає, якась крейда. Замість молитви почав лічити:
— Раз, два, три___десять ... сто ... тисяча ...
Врач всі шарахнули до дверей... Я за ними. Ех,
як вихопився з церкви та на садки, га в йоле, та знов па садки — заліз кудись у солому і спати___
Прокинувся сьогодні вранці, глянув навкруги.
Ого-го! За цілих сім верстов драла дав!
2 травнії. Улаштовували виставу серед білого дня. Вчора попробували ввечері — ніхто не прийшов. Боялися.
10 травин. Життя в селі завмерло. Всюди тільки іі балачок що за бандитів: там зарубали вісім чоловік, там вирізали всю міліцію ...
Сумно й страшно.
Старі люди яідуть анцихриста.
Михайло Кравець з біблією всюди носиться — читає всім:
— Настануть дні, коли буде град и мор. Брат воз-стане на брата, батько на сина, дочка на матір... І буде всюди плач і скреяіет зубів... Кайтеся, православні, кайтеся!.. Настали останні дні!..
20 травня. Дощів усю весну немає. Земля пересохла й порепалася. По шляхах і вулицях вітер ганяє стовпи пилюки... Хліба в полі — як сухотні, та й тих мало засіяно:
— Навіщо сіяти, коли прийдуть комуністи й заберуть . ..
Михайло Кравець, той зовсім НІЧОГО не робить ... Зиму цілу просидів пнем у хаті. Садок, хлівець — все пішло па паливо. Тепер стріху смикає, кропиву зварити. Діти сидять голодні, босі, голі. Всі кошлаті, брудні, в струпах... (Бідні діти — малі ще, а ніхто не зглянеться. Мати опухла з осени й задубіла).
А Михайло сидить. молиться ночами, читає, біблію — я;де страшного суду.
23 травня. Від спеки ніде не. сховаєшся.
Від бандитів ще гірше.
Почуємо в житах, перелісках, в ярках...
25 травин. Все-таки грали в "Просвіті". Я був якраз на сцені. Враз чує>ю під вікном :
— Тікайте, банда !
Всі шарахпулц тікати. Я в одежі дяка, в гримі вихопився, заліз кудись в солому і просидів до вечора. Банди не було, проїхав через село червоний загін.
26 травня. Ех. утекти б кудись із Минківки, подалі від цього пекла ... Не пускають :
— Раз комуніст, сиди на місці! — А який я комуніст?! ЗО травин. Ночував з Денисом край хутора (в старому
закинутому курені). Враз прокинулися від тупотняви і.іпсьішх ніг. У хутір немов пронеслася кавалерія.
Залізли кудись у гній і просиділи до ранку.
Зі травня. Даром налякалися: чортові парубки, туляючи, впіймали чиюсь коняку, прив'язали їй до хвоста драну цеберку й пустили в хутір. Коняка, як буря, носилася по хуторі, переполошила всіх собак, а нас на смерть перелякала.
З червня. Я з просвітянами в Харкові. Приїхали на екскурсію.
Відвели нам окрему кімнату в сельбуді, видали талони на обіди, хліб, цукор, цигарки.
Ходили скрізь по садках, музеях, театрах...
Тихо, спокійно й бандитів немає,.
Ха — ра — шо!
9 червня. В мене, мабуть, щаслива "иланіда": приїхали в Мипківку — знов п'ять чоловік зарубано. Позавчора Махно навідувався.
Оповідають, що був великий бій з червоними. Стріляли з гармат. У Кравця стару матір убито.
10 червня. Що буде, те й буде: перенесли таємно телефона за село н лісок. Провели від шляху про-•водку, дежуримо там.
До виконкому тільки вдень навідуємося.
18 червня. Селяни без сліз плачу гь (сліз немає — висушила спека).
— Хліб забрали, *коней забрали — все забрали... Сьогодні червоні, завтра махновці, далі ще який чорт... І кожен бере, кожному дай !..
23 червня. Бурею пронісся Іванюк. Проніс із собою жах, знущання, смерть ...
25 чертя. І в цю йору, коли так хочеться кудись, забігти, сховатися, мене призначено завземвідділом. Смерть удвоє, ближчою стала !..
А, може, втекти й справді? Ну його к бісу!
28 червня. Селяни косять. Рідкими-рідкими стайками вкриваються поля. Тяяшо зідхають селяни: "Ех, не минувати лиха, буде знову біда!.."
10 літня. Знову завітав Махно, знову заніс ¡3 собою три молодих життя ...