Навіть у колдоговір може такий пункт уставить, щоб цілуваться.
Чи не завести й у нас такого звичаю?
Хай би жінвідділ подумав та розробив відповідну інструкцію.
А то в нас без інструкції обов'язково "ухили" підуть і попухнуть губи.
КОРОП ПО-НІМЕЦЬКОМУ
Артистові Євгену Коханенкові, славному рибалці, на спогад про бердянські коропи присвячую.
Автор
Ми зійшлися з ним, бо обидва ми рибалки.
Ми любимо сидіти вдвох з удочками над озером, дивитися на поплавки й думати кожний про своє або потихеньку, щоб не полохати рибу, розповідати один одному про всякі такі пригоди з рибальського життя.
Ви ж знаєте, що ніщо так не ріднить людей, як мисливство та рибальство.
Двоє рибалок або двоє мисливців ніколи не почувають себе чужими один одному; в них є про віщо говорити, вони — завжди друзі.
Крім того, виявилося, що в мене з ним багато спільних рис.
Він ходить у моноклі, а я в штанях.
Він — директор якоїсь великої торговельної німецької фірми, і в мене онук буде директором цегельні.
Він щороку двічі приїздить до санаторію відпочивати, і я за все своє життя раз приїхав.
Отак сидимо й говоримо собі потихеньку.
Він мені розказує, а я йому розказую щось цілком аналогічне.
Як завжди між рибалками: коли один упіймав коропа на 1 п. 26 ф. вагою, то і в другого такий самий короп буде. Може, хіба на 33 'Дсрунти або важчий, або легший.
Розповідає він мені, що на солідну рибну ловлю він їздить на Рейн. Отам риба!
А я йому розповідаю, що я так само їжджу в Карачівку на Уди.
Він ловить форелі в гірських річках Шварцвальду, а я ловлю верховодки у Васищеві.
Він з захопленням знайомить мене з цікавим рибальством на форель.
— Одягаєш, — каже, — гумові високі чоботи, щоб ноги не замокли, стоїш у воді й удиш. Раз попалась форель на 27 ф.! Чотири години вовтузився, а таки витяг!
— І зо мною, кажу, такі випадки бувають. Скидаєш штани, щоб штани не замокали, лізеш по пояс у Уди й удиш. Раз попалась, кажу, верховодка 27 1 /г ф. У воду втягла!
— Дуже інтересна, — він розказує,— рибна ловля в Швейцарії на Цюріхському озері.
— Не менш інтересна, — я йому розказую, — рибна ловля в Покотилівці.
— В Цюріхському озері,— він каже, — є величезні королівські коропи. Цу гросе фіш! 01
— І в нас, кажу, в Харкові є один Фіш, що за касира служить у редакції. Цуцу! кажу. Гросе фіш. Насилу в касу влазить… —
Отак сидимо собі й перекидаємося словами. Ловиться здебільшого сама малеч. Окунчик там, пліточка, краснопер.
Натягаємо так десятків зо два й несемо свиням санаторійним.
Страсть, як свині свіжу рибу люблять.
Такими приятелями ми з директором свиням поробилися, що підходишно тільки до свининця, а вони всі так привітно хрюкають.
Одного разу з зонабенда на зонтаг[37] сидимо, удимо. Дивлюсь, до мене підпливає зграя коропів, штук так на п'ятнадцятеро.
І путніх коропів. Прямотаки великих.
Я за вудку й поміж них потихеньку тільки — кидь!
Один і вхопив гробака.
Ех же ж як і сіртонув!
Вудлище моє вдвоє зігнулось!
Аж затремтів я весь.
Вудка хоч і не на коропів, та міцна, аглицька, така, що при вмінні тягти, витягти можна.
Хворі лежали на лежанках над озером. Позбігалися всі на цю дивовижу. Цілий ярмарок! Один те радить, другий те.
— Та так тягніть!
— Та отак тягніть!
— Ох! Ах! Ах! Ох!
Хапають за вудку. Кожний хоче витягти.
Тут у самого вже "неррррви не витримують".
Розсердився я.
— Граждани, — крикнув, — а чи знаєте ви анекдота на "чи"?
— Вас іст дас "чи"?
— Даст іст, кажу, чи не пішли б ви звідси! А то хрясне, кажу, вудочка, і коропа "митькою звали"!
— Вас іст дас "Митька"?
— Даст іст, кажу, такий Митька, що дулю собачу матимеш, а не коропа! Увайдіть!
— Вас?
— А боже мій! Ось не лізьте, кажу, бо, їйбо, вудлищем, штоком оцим, так і оперіщу! А ще культурні! Та знаєте, який це момент у рибалки? Та це такий, кажу, момент, що наш рибалка, кажу, вас би вже всіх аж по піднебесних канцеляріях порозсилав. Я ще з вами, кажу, похорошому! Авек!
Замовкли вони.
Почавпочав я виуджувати, підвів до берега, — раз! Є!
Викинув на берег.
Коропина так фунтів на десяток.
Як узяли мене всі на "гох".
— Гох! Гох! Гох!
Я на всі боки кланяюсь.
Урочисто понесли того коропа на кухню!
Я був героєм дня.
На другий день подали мені "рехнунг"[38].
За впійманого коропа маю я заплатити двадцять марок!
Коропа того з'їв директор, бо мені риби не можна їсти.
Здох би він йому! Короп!
БЕРЛІНСЬКІ МУЗЕЇ
Найголовніше, знаєте, нам по музеях треба! Бути, знаєте, в Берліні і не побувати в музеях — це просто злочинство! Берлінські музеї — це ж квінтесенція всіх музеїв… Ви ж знаєте, що таке німецька культура? А в музеях у них позбирано гетьчисто все! З найдавніших часів! Ще з того періоду, як німець мавпу видумав, і аж до нашого часу! Завтра вранці, як тільки поснідаємо, зразу ж у музеї.
— Тільки в музеї! Як устанемо, так і в музеї. Чого тоді їхати сюди, коли в музеях не побувати?
— Швидше снідаймо — і в музеї! Швидшешвидше!!
— Зараззараз! От тільки оце "кезе"[39] проковтну й біжимо!
— Пішли-пішли, бо музеї тільки до зі години.
— Гайда!
Пішли.
— Швидше-швидше, товаришу! Музеї великі, а часу небагато!
— А дивіться сюди! Ось ідіть сюди! Дивіться ж, валіза яка! А вітрина!
— Ні, валіза яка! Чорт його знає! Дивіться: не валіза, а цілий гардероб! І для всього — свій відділ: он — для піджаків, он — для штанів, он — для білизни! І не помнеться нічого в такій валізі. Треба буде купить!
— А скільки ж вона коштує?
— А он несесер! Бачите?
— Бачу! От несесер!
— Треба буде купити! А он, бачите, з крокодилової шкіри!
— Де?
— Он! Он! Треба буде купити!
— А дивіться, он жіночий ридикюль! Червоний! Ой, чорт! Треба буде купить!
— Ну, ходім-ходім! А то спізнимось!
— Пішли.
— Тссс! Дивіться, які банани! Ох, і банани ж!
— Та ні, он ананаси!
— А то що за ягоди такі червоні?
— Ото? Чорт його знає, що воно таке! А он — кавун, чи що?
— Та ні, то, мабуть, не кавун!
— А що ж воно таке?
— Не знаю! А он черешні! Як помідори!
— Та то ж помідори!
— Та ні, черешні!
— Ой, чорт! Треба буде купить!
— Ну, ходім-ходім! Качай!
— Слухайте, що воно ото за страховидло? Крокодил, чи що?
— То гумовий крокодил, надутий!
— На чорта?
— Плавають на ньому, як купаються. А оте жабидло бачите?