Коли інспектор поїхав, поліцейський сів на лавку біля дверей і запалив. Мати Нхан забилася в куток, нажахано дивлячись на нього. Невдовзі йому набридло палити. Він зачинив двері і почав оглядати квартиру. Він відкривав і закривав шафи, висував шухляди і перевертав їх вміст. Весь цей час мати Нхан не зводила з нього очей.
Джефф був здивований і зраділий, коли двері його кімнати відкрилися і зайшла Нхан. Він подумав, що вона виглядає дуже стомленою, і, цілуючи її, запитав, про що вона непокоїться. Він підвів її до ліжка, сів, посадив Нхан поруч із собою і обійняв її. Він розповів їй про зустріч з Блеккі, щоправда, не спом'янув про поліцейського.
– Ми виїжджаємо завтра вночі. – повідомив він. – Наступним ранком ми будемо в Гонконгу.
Нхан відповіла після деякого вагання:
– Може, почекаємо ще два дні, Стів? Так буде краще. Я сьогодні вранці радилася з віщуном: наступні два дні будуть дуже важкими для мене. Давай, зачекаємо. Через два дні буде все гаразд. – Вона боязко поглянула на нього, остерігаючись, що він розгнівається і погарячкує, але натомість він усміхнувся.
– Зрозумій, Нхан, якщо ти хочеш стати американською громадянкою, ти не маєш бути забобонною. Марновірство – це маячня. Віщуни хороші для маленької в'єтнамської танцівниці, але не для американської громадянки.
– Зрозуміло, – покірно погодилася Нхан. Їй дуже хотілося заслужити похвалу Стіва, хотілося, щоб він правильно зрозумів її.
Несподівана думка, що вона ніколи не побачить Гонконга раптом пронизала її.
Хіба віщун долі не сказав їй, що наступні два дні будуть найважчими в її житті?
– Хіба не можна зачекати? – спитала вона.
– Ні. Все вже вирішено, – відповів Джефф. – Ні про що не турбуйся. Все буде добре. – Він відкинувся на ліжко, притягнув її до себе і почав цілувати.
Нхан заплющила очі, пестощі викликали в тілі приємні відчуття, та душа її, як мишеня в лапах кота, тріпотіла від страху.
– Чому б тобі не залишитися зі мною? – промовив Джефф. – Для чого повертатися в Сайгон? Завтра вночі ми поїдемо. Залишся!
Він привстав на руках, схилився над нею, ніжно гладячи пальцем її ніс, торкався до вуст і щік.
– Я не можу лишитися, – покачала вона головою. – Я мушу підготувати до мого від'їзду маму. І ще багато треба зробити. Треба зібратися. Я не можу поїхати, не попрощавшись з братами.
"Сім'я! – подумав Джефф з роздратуванням. – Вона немов гиря на ногах людини, що біжить. Вона ніби петля душить усі спонукання." Він був дуже задоволений, що не має сім'ї: ні матері, яку треба підготувати до розлуки, ні братів, з котрими треба прощатися.
На його обличчі з'явилося роздратування, і він здвигнув плечами.
– Ну що ж, все одно. Це твоя сім'я. Блеккі приїде до тебе додому завтра ввечері о десятій. Він привезе тебе до мене. Ми про все домовилися.
– Я буду готова, – мовила Нхан.
– Ми зустрінемося об одинадцятій біля зруйнованого храму, потім Блеккі відвезе нас кудись, де зможе приземлитися гелікоптер. Добравшись в Кратьє, ми будемо у безпеці.
Зростаюче передчуття небезпеки наполегливо охоплювало її свідомість. Вона ніжно обхопила руками обличчя Джеффа, усміхнулася йому і сказала:
– Ми можемо трохи покохатися, Стів? Зараз... Це буде востаннє. – Вона замовкла, затим додала: – Перед тим, як ми приїдемо в Гонконг.
Він, здивований, подивився на неї.
– Ти все ще боїшся, так? – проговорив він, знімаючи з неї накидку. – Ти не повинна боятися. Все йде добре. Я знаю. Довірся мені.
Вона віддалася йому так, як ніколи не віддавалася раніше. Нею оволоділо відчайдушне бажання виразити свою любов таким образом, щоб незгладимий слід лишився у нього в душі, щоб пам'ятав про неї всі ті довгі роки, які йому доведеться прожити без неї..
2
Поки Нхан їхала в автобусі до Фудаумота, а лейтенант Гемблі розмовляв по телефону з інспектором Нгок Ліном, Блеккі віз свого брата в сайгонський аеропорт.
Чарлі пощастило дістати білет на літак, що летів о десятій до Пномпеня. Він вже послав телеграму Лі Уоткінсу, пілоту, що перевозив контрабандний опіум, з проханням зустріти його у Пномпені, в аеропорту.
Поки великий американський автомобіль мчав по шосе, брати мовчали, занурені у свої думки.
Несподівано Блеккі зауважив:
– Уоткінсу слід би вибрати безпечне місце для посадки. Воно має бути недалеко від Фудаумота. Я не хочу довго їхати з Джеффом: це надто ризиковано.
Чарлі кивнув.
– Я домовлюся з ним. – Він почекав, поки Блеккі, знизивши швидкість, об'їжджав двох биків, що брели по дорозі, потім, коли Блеккі наддав газу, продовжив: – Настав час вирішити, яким чином відібрати у американця діаманти, коли він виїде звідси.
– Я вже думав про це, – зізнався Блеккі. – Я не думаю, що було б безпечно дати йому виїхати з діамантами до Гонконга. Їх слід відібрати у нього в Кратьє.
Чарлі подумав. Він збагнув, що Блеккі має рацію. У Гонконгу відібрати діаманти у Джеффа буде майже неможливо, а в Кратьє це зробити до незвичайності просто.
– Так. Як тільки діаманти покинуть В'єтнам, це не складе великих труднощів. Я міг би найняти кількох людей, котрі потурбуються про це після того, як я домовлюся з Уоткінсом.
Ці думки вже вдосвіта обтяжували Блеккі. Він прийшов до певних висновків, в котрі не наважувався посвятити брата. Після тривалої паузи він все-таки змусив себе сказати:
– В цій справі не можна довіряти стороннім, Чарлі. Вони можуть поцупити діаманти. Я вважаю, ти поїдеш разом з Джеффом в Кратьє. – Він знову замовк, потім додав: – Ти матимеш забрати у нього діаманти.
Чарлі здригнувся.
– Ти молодший і сильніший, – заперечив він. – Я думаю, ти мусиш зробити це, Блеккі.
– Я теж вже думав про це, – відповів Блеккі, – але тут надто багато ускладнень. Як я повернуся назад? Ми не можемо розраховувати, що Уоткінс зробить зворотний політ. Я не маю візи в Камбоджу в той час, як у тебе вона є. Я мусив би поїхати в Гонконг з діамантами. Ні, пробач мене Чарлі, але це доведеться зробити тобі.
– Американець небезпечний, – злякався Чарлі, нервово щулячись, я можу і не справитися з ним.
– І про це я подумав, – заперечив Блеккі. – Ти не втратиш своїх можливостей. Мені уявляється це так: ти скажеш американцю, що необхідно приземлитися біля Кратьє, де вас буде чекати автомобіль, котрий доставить його на аеродром для прибуття в Гонконг. Ти домовишся з Уоткінсом, щоб він приземлився в якомусь усамітненому місці. Ти також домовишся про автомобіль, який вас зустріне. Тобі знадобиться револьвер з глушником. Коли Уоткінс приземлиться, ти підеш з Джеффом до автомобіля. Він буде стояти на дорозі, трохи віддалік від місця приземлення. Ти зробиш так, щоб Джефф опинився попереду тебе. Поки ви будете йти, ти вистрілиш у нього. Других можливостей, Чарлі, у нас немає. Мова йде про два мільйони доларів. Якщо він здогадається, що ти маєш намір заволодіти діамантами, він зможе перехитрити тебе. Мені не вельми подобається цей план, але іншого вибору немає. Коли ти уб'єш його, ти візьмеш діаманти і підеш до автомобіля. Шоферу скажеш, що твій пасажир не зміг приїхати.