"Ну, що ж, так мені й треба! – новий напад люті охопив Уейда. – Цей сукин син розбив мою машину і спокійно пішов. Він навіть не знайшов потрібним подзвонити мені!"
– Кому ви позичили машину, містер Уейд?
Сем спохмурнів.
– Вас це не стосується. Кому хочу, тому я і даю свою машину.
– Сталася велика аварія, і про неї не було повідомлено. Це серйозне порушення, містер Уейд.
"Дійсно, – подумав Уейд, – всі члени дипломатичного корпусу неодноразово попереджувались, що всілякі інциденти у вуличному русі, якщо про них не було заявлено, розглядаються як серйозні злочини".
Новий напад люті охопив Сема. "Біс би побрав цього покидька! – думав він. – Розбив мою машину і змився. Щоб у нього відвалилися вуха".
– Я позичив її Стіву Джеффу. – І він протягнув його адресу.
– Дякую вам, містер Уейд, – сказав інспектор і записав адресу. – Прикро, що змушений був потривожити вас. Можливо, доведеться вас знову потурбувати. Можу я подзвонити в посольство?
– Звичайно, – пробурчав Уейд, – але не раніше половини одинадцятої, і постарайтеся не вмішувати мене в цю історію. Я просто позичив мою машину. І якщо Джефф скоїв аварію, ви не повинні звинувачувати мене в цьому.
– Можна запитати, чому ви позичили йому свою машину, містер Уейд?
– Тому, що його машина зламалася, а він мусив їхати в аеропорт.
Чорні очі інспектора уважно, злегка поблискуючи, поглянули на Сема.
– В аеропорт? Ви певні в цьому, містер Уейд?
– Так, принаймні, він сказав мені.
– Аварія сталася на дорозі Бьєн Хоа. Як ви знаєте, це цілком в іншому напрямку від аеропорта.
– Я говорю тільки те, що він сказав мені, – з роздратуванням зауважив Уейд.
– Був з ним хто-небудь?
Уейд не сумнівався, що сайгонській поліції зовсім не обов'язково знати, була з Джеффом жінка чи ні. Будь він проклятий, якщо сповістить їм що-небудь, що не має відношення до аварії.
– Наскільки мені відомо, машина була заповнена китайськими кулі.
Знову зблиснули маленькі чорні очиці.
– З ним дійсно були кулі, містер Уейд?
– Не знаю, хто з ним був! Трясця !
– Однак, все-таки з ним був хтось?
– Кажу вам, не знаю! Досить! Я хочу спати!
Інспектор поклонився.
– Розумію. Жаль, що змушений був вас потурбувати. Зустрінемося пізніше. Дякую вам за допомогу. – Повернувшись, він вийшов з кімнати.
Коли Сем почув, як закрилися двері, він зітхнув з полегшенням. В дверях спальні він побачив Енн Фай Во, що дивилася на нього з ненавистю.
– Ти привів у мій дім поліцію! – злостиво сказала вона. – Ти ніколи не прийдеш сюди знову! Вимітайся!
– Хто захоче знову прийти сюди? – гаркнув Уейд. – Кому ти потрібна?
Щосили заволавши, вона звалила на його голову потік французьких і китайських лайок. Але Сем був надто сердитий, щоб звертати на це увагу. Насилу відтіснивши її від дверей, він протиснувся до спальні, схопив піджак і, підганяючий її криками, вискочив з квартири.
На вулиці він згадав, що додому йому доведеться повертатися пішки. Коли, врешті, він доплівся додому, то виявив, що Енн Фай Во вкрала з його портмоне всі гроші.
Це була справді пекельна ніч.
2
Поліцейська машина загальмувала біля дому Джеффа і з неї вийшов інспектор Нгок Лін. Він наказав одягненому в поліційну форму шоферу лишатися на місці, а сам направився до парадних дверей.
Він не розраховував знайти тут Джеффа. У нього вже склалося враження про те, що сталося з водієм розбитого "крайслера", але слід було перевірити свої припущення.
Про напад на поліцейський пост стало відомо через п'ятнадцять хвилин після того, як Джефф і Нхан поїхали звідти.
Почувши віддалені вибухи, двоє поліцейських, патрулювавших дорогу, швидко поїхали до посту. Телефонний зв'язок не був пошкоджений, і не пройшло двадцяти хвилин, як група поліцейських на чолі з інспектором Нгок Ліном прибула до місця події. Вони виявили типову картину партизанського нападу, незвичним було те, що, відступаючи, партизани не віднесли з собою убитих товаришів.
Розбитий "крайслер" спантеличив інспектора. Проте, довідавшись, що Уейд позичив Джеффу машину, він прийшов до висновку, що останній був або вбитий, або викрадений.
Він натиснув кнопку дверного дзвінка, тиша за дверима не здивувала його. Він хотів було піти, та побачив ковилявшого до нього з кухні Донг Хама.
Розповідь старого була уважно вислухана інспектором.
– А містер Джефф? Він поїхав? – запитав поліцейський.
– Він взяв автомобіль і поїхав о шостій годині., – відповів Донг Хам. Його зморшкувате обличчя було стривожене.
Інспектор розмірковував сприводу почутої історії. і не міг зрозуміти, що б це все означало.
– У тебе є ключ від дому? – нарешті, запитав він.
Донг Хам протягнув йому ключ.
– Ти не заходиш туди?
– Ні. Я кухар. В домі мені нічого робити.
Інспектор не знав, як йому поступити. Обшук арендованої американцем квартири міг викликати дипломатичні ускладнення, але після того, що він почув, він вважав необхідним з'ясувати, знаходиться слуга в домі чи ні.
Він звелів Донг Хаму лишатися на місці, обійшов навколо дому, відімкнув задні двері і опинився на кухні..
Біля стіни стояла драбина. Інспектор пройшов у вітальндю і оглянув її. Все, здавалось, було в порядку, якщо не зважати на розбиту склянку і вологої, видно від віскі, плями на підлозі.
Він вийшов у передпокій, відкрив передні двері і покликав Донг Хама.
– Ти коли-небудь раніше заходив до кімнат? – запитав інспектор.
Донг Хам відповів, що заходив два рази, коли допомагав Хоуму пересувати меблі.
– Увійди і скажеш мені, якщо побачиш якісь зміни.
Донг Хам зайшов до вітальні, роззирнувся. Одразу ж вказав на картину, що висіла на стіні і сказав, що раніше не бачив її.
Інспектор оглянув картину, яка до цього часу не привернула його уваги. Тепер зрозуміло, чому Хоума послали за драбиною і молотком. Розв'язавши цю нескладну проблему і не надавши їй особливого значення, інспектор продовжував оглядати дім. Він відкрив шафи на кухні і у вітальні, не знайшовши в них нічого цікавого, піднявся по сходах, лишивши в передпокої Донг Хама.
Швидкий погляд у ванну кімнату переконав його, що там все як слід. І він направився до спальні. Двері були зачинені. Це здивувало інспектора. "Дивно, – подумав він насупившись, – що спальня зачинена". Він посіпав двері, прислухався, нічого не почув. Потім тихо підійшов до поручнів і поглянув униз, щоб впевнитися, що Донг Хам все ще знаходиться у передпокої. Побачивши його, він дістав з кишені відмичку і відкрив двері спальні.