Хоча, чому ми очікуємо, що вік пом'якшить нас? Якщо життя не винагороджує за чесноти, то чому має давати нам теплі, приязні почуття наприкінці? Якій такій еволюційній меті може слугувати ностальгія?
Я мав приятеля, який вивчився на юриста, потім розчарувався й ніколи не працював за фахом. Він сказав мені, що однією з переваг змарнованих років було те, що він уже не боявся ні закону, ні правників. І щось схоже трапляється повсюдно, чи не так? "Що більше ти дізнаєшся, то менше боїшся". "Дізнаєшся" не в сенсі академічного навчання, а в практичному розумінні.
Можливо, насправді я лише хочу сказати, що після отих давніх стосунків із Веронікою я її не боявся, тож розпочав свою мейлову кампанію. Я вирішив бути чемним, делікатним, наполегливим, нудним, приязним: іншими словами, вирішив брехати. Звісно, для видалення мей-лу достатньо мікросекунди, та коли так, то для відновлення видаленого треба ненабагато більше. Я виснажу її люб'язністю й таки дістану Едріенів щоденник. І тут не йдеться про "не-згаслий вогонь у грудях"-у цьому я запевнив Марґарет. А щодо загальнішої поради-скажімо, що однією з переваг колишнього чоловіка, є те, що ти вже не мусиш виправдовувати свою поведінку. Чи дослухатися порад.
Я міг заприсягтися, що Вероніка була спантеличена моїм підходом. Іноді вона відповідала коротко й грубо, частенько не відповідала взагалі. Вона зовсім не зраділа би від того, якби дізналася, що передувало моєму планові. Ближче до кінця мого шлюбу, стара заміська вілла, у якій мешкали ми з Марґарет, просіла. Де-не-де з'явилися тріщини, поріг та передня стіна почали обсипатися. (Та ні, я не думав, що це було символічно.) Страхова компанія не зважила на те, що було напрочуд посушливе літо, й вирішила звинуватити липу, що росла в нашому садку. Це було не надто красиве дерево, і я не був у захваті від нього з різних причин: воно затіняло сонце для вітальні, скидало липкі штуки на хідник і нависало над вулицею, заохочуючи голубів вмощуватися на нього й паскудити на припарковані під ним автівки. Надто ж на нашу.
Моє заперечення проти зрізання ґрунтувалося на принципові: не екологічному, а на принципі неколінкування перед невидимими бюрократами та флористами з дитинними обличчями й сучасними чудернацькими теоріями вини, які плекають страхові компанії. Крім того, дерево надто подобалося Марґарет. Тож я підготував тривалу захисну кампанію. Я піддавав сумнівам висновки флористів і попрохав вирити додаткові оглядові ями, щоб підтвердити чи спростувати наявність корінців, розташованих близько до підмурівку будинку; я сперечався щодо погодних умов, великої лондонської глиняної зони, накладення заборони на гнучкий зрошувальний трубопровід по всьому регіону й таке інше. Я був непохитно чемним, вживав бюрократичну мову своїх опонентів; набридливо долучав копії попередніх листів до кожного нового листа; замовляв подальші огляди ділянки й запропонував додаткове застосування їхньої робочої сили. З кожним листом я примудрявся подавати ще один запит, відповідь на який потребувала часу; якщо вони не відповідали на нього, в наступному листі, замість повторення змісту попереднього, я посилався на третій або четвертий абзац свого листа від 17-го такого-то, тож вони мусили переглянути всю свою щораз грубішу теку. Я був досить обачним, щоб виглядати не так божевільним, як досить педантичним занудою, на якого не можна не зважати. Я полюбляв уявляти нарікання й бурчання, коли надходив мій черговий лист, і знав, що це стане для них статистичною підставою для закрит-тя справи. Нарешті, роздратовані, вони запропонували мені тридцятивідсоткову знижку на тент для липи, розв'язання, яке я прийняв з глибоким жалем і значно глибшою радістю.
Вероніці, як я й передбачав, не до вподоби було, коли з нею поводилися, як зі страховою компанією. Я позбавлю вас нашого нудного листування й перейду до його першого практичного наслідку. Я отримав від місіс Меріот листа з долученим до нього, як вона писала, "фрагментом обговорюваного документу". Вона висловила сподівання, що в наступні кілька місяців може відбутися цілковите повернення мого спадку. Як на мене, це були доволі оптимістичні прогнози.
"Фрагмент" виявився ксерокопією фрагменту. Та-навіть після сорока років-я знав, що він був справжнім. Едріен мав прикметне похиле письмо з чудернацькою Є. Зайве казати, що Вероніка не надіслала мені ані першої, ані останньої сторінки, і не зазначила, з якого місця щоденника була ця. Не знаю, чи "щоденник"-це правильне визначення для тексту, який складався з пронумерованих абзаців. Ось що я прочитав:
5.4. Питання накопичення. Якщо життя— це заклад, то якої форми набуває ставка?
На іподромі накопичувачем є заклад, який набігає завдяки прибуткам від успіху одного коня, помноженим на ставку на наступного.
5.5. Тож а) До якої міри людські стосунки можна виразити математичною чи логічною формулою? б) Коли можна, то які знаки можна поставити між цілими числами? Плюс і мінус, самозрозуміле; часом множення і, звичайно ж, ділення. Та ці знаки-обмежені. Таким чином, цілком невдалі стосунки можна виразити у вигляді як втрати/ мінусу, так і ділення/зменшення, що в підсумку дає повний нуль; у той час, як цілком вдалі стосунки можна представити як додаванням,
так і множенням. Та як щодо більшості стосунків? Чи не вимагають вони вираження в системах числення, які є логічно малоймовірними й математично нерозв'язуваними?
5.6. Тож як би ви виразили накопичення, що складається з цілих чисел b=s-yx+a1
а2+у+а*х$=Ь?
чи
5.7. Чи це хибна постановка питання
й неправильне вираження накопичення? Чи виправдане застосування логіки до людського стану в накопиченні і поза ним? Що стається з ланцюжком аргументів, коли сполучаються різні метали, кожен із власною крихкістю?
5.8. Чи "сполучення"-хибна метафора?
5.9. Та, припускаючи, що ні, коли сполука розривається, на кого лягає відповідальність за такий розрив? На один з елементів, чи на всю сполуку? Але що ми розуміємо під "усією сполукою"? Як далеко сягають межі відповідальності?
6.0. Чи ми можемо спробувати розглядати відповідальність ширше й розподілити її точніше. І не застосовувати рівняння й цілі числа, а натомість виразити проблеми традиційною розповідною термінологією. Тож, приміром, якби Тоні