Я подивився на лежавшу на підлозі Лолу. Обличчя її було залите кров'ю, рот ощірений в гримасі жаху. Вона виглядала моторошно. Я вразився, як міг так закохатися в неї? Як Дженсон міг від неї втратити голову?
Я стиснув поручні крісла, щоб не звалитися з нього. Темнота обволікала мене. Рано чи пізно хтось приїде на "Останню зупинку" і побачить світло у вікні бунгало. Загляне у вікно і побачить нас.
Якщо я до того часу буду мертвий, це вже не матиме значення. Але якщо я не встигну померти, вони можуть врятувати мені життя. Ніхто не повірить, що я не вбивав її. А коли знайдуть тіло Дженсона, сумнівів не буде, що я винний і в його смерті.
Я сидів і чекав, сподіваючись, що прийде смерть і позбавить мене від цього.
Більше надіятися було ні на що.