Ми обоє мовчали, просто стояли мовчки, дивлячись один на одного. Увійшов Дженсон і познайомив нас з нервовою усмішкою.
– Мені здається, хлопець дуже зголоднів, йому не завадить попоїсти. І мені також. Як щодо їжі, Лола?
ЇЇ обличчя не змінило застиглого виразу повної байдужості, коли вона розкрила, нарешті, рот.
– Я принесу вам що-небудь.
Повернулася і пішла на кухню.
Я бачив, як важкі стегна колихаються під халатиком, притягуючи погляд, як магнітом.
Взявши серветку, я промокнув мокре лице. Піт стікав по мені струмками.
– Припікає, так? – підморгнув мені Дженсон.
– Спека, – згодився я.
Я насилу видавив взаємну усмішку напружено затверділим обличчям.
Дженсон розповів про свою дружину, коли ми почали розвантажувати з вантажівки залізний хлам.
Я щойно їв найсмачнішу їжу в своєму житті. Лола з'явилася з кухні з двома великими тарілками, доверху наповненими спагетті і з величезними телячими біфштексами, стукнула об прилавок і без єдиного слова пішла на кухню.
Поки ми їли, щоб трохи зняти збентеження Дженсона і розрядити обстановку, я почав розпитувати про роботу, котру мушу виконувати.
Мені дадуть роботу в гаражі і на бензоколонці, пояснив Дженсон, тоді вони з Лолою зможуть разом поратися в закусочній. Три нічних чергування в один тиждень і два в наступний. Поточний ремонт будь-якого устаткування, що зламалося. Крім того, в мої обов'язки входить утримання в чистоті території.
– У тебе буде мало вільного часу, Джек, та на цій спеці і в пустелі краще бути весь час зайнятому.
Я запевнив, що мені підхожий цей графік. Чим більше навантаження, тим краще. Потайки я вже зрозумів, що коли бездіяльно сидітиму в своїй хижі, мої думки будуть спрямовані туди, де знаходиться Лола. Так вже вона діяла на чоловіків.
Пообідавши, ми вийшли на вулицю, і він показав мені , як працюють бензоколонки. і пояснив, що я маю робити, коли прибуває на заправку машина, показав прейскурант цін на бензин і мастило.
Відтак, попросив допомогти розвантажити брухт.
Сонце вже почало скочуватися за пагорби, стало трохи прохолодніше. Я радів фізичній праці – треба було розім'яти м'язи, що затекли після довгої подорожі в товарному вагоні.
Поки ми працювали, він говорив про дружину:
– Не хвилюйся щодо Лоли. Справді, вона не терпить ніяких заперечень. Я вже говорив тобі – вона не хоче помічників. Не знаю, чому. Просто одна з дивних ідей, котрі іноді приходять у жіночі голови. – Він з тривогою позирнув на мене. – Не приймай близько до серця. Пару днів похмуриться, потім звикне.
Я промовчав. Відповісти було нічого.
Ми стягли з вантажівки заіржавілий ротаційний культиватор, і я здивувався про себе силі Дженсона. Він управлявся з махиною, як з дитячою іграшкою.
Поки ми волокли культиватор до сараю, він несподівано запитав:
– Ти не вбачаєш, що вона до біса приваблива жінка?
– Атож, дуже красива.
У сараї він витяг пачку цигарок і запросив мене запалити. Він провадив далі:
– Послухай, як ми з нею зустрілися. Два роки тому вона зійшла з великого рейсового автобуса "Грейхаунд" і увійшла в закусочну. Я тоді переживав тяжкі часи. За пару тижнів до цього померла моя дружина, і я намагався самотужки управлятися з хазяйством. Навіть спробував сам готувати, і, зізнаюсь, мої страви були жахливі. Вона попросила гамбургер. Дивно, як такі речі іноді врізаються в пам'ять. Так? Пам'ятаю, що на ній була зелена сукня. Автобус зробив зупинку всього на двадцять хвилин, щоб забрати пошту і дати можливість пасажирам перекусити. Вони скупчилися біля стойки, навперебій вигукуючи, замовляючи гамбургери, бутерброди, пиріг... Я збився з ніг, метався, як божевільний. І раптом вона пройшла до мене за стойку і почала допомагати обслуговувати. Зразу стало ясно, що вона знає справу, і я поклався на неї, просто показав, де що лежить.
За двадцять хвилин всі були нагодовані. Тільки завдяки їй. Знаєш, я мав таке ж почуття при зустрічі з нею, як це було з тобою. І теж відразу запропонував у мене працювати, сказав, якщо вона шукає роботу, то ось вона. – Він присів перед культиватором, звільняючи привод. – Як і ти, вона не вагалася. Автобус відбув без неї. Я віддав їй той же будиночок, в якому зараз поселив тебе. Та коли вона пропрацювала у мене два тижні, я почав задумуватися. – Він підняв на мене простодушний блакитний взір. – Я розумів, що це неправильно, одинока жінка зі мною наодинці в такому місці... Природно, народ в Уентворті почав теревенити різне. Приїжджаючи заправитися чи перекусити, вони хіхікали за нашою спиною. Усі були певні, що між нами діється те, чого насправді не було. І ось одного вечора я вирішив з нею поговорити. Спитав, як їй тут подобається, чи не одиноко їй в такому місці. Вона сказала, що їй тут дуже подобається, і тоді я запропонував їй вийти за мене. Таким чином ми відразу зупинимо всі ці усмішки і натяки, вона отримає захист, а якщо зі мною щось станеться, їй залишиться все моє господарство. І ми одружилися. – Він звільнив привід і почав знімати верх з коробки передач. Я стояв поруч, палив і слухав. – Ти розумієш, вона на двадцять три роки молодша за мене, і я сумнівався, чи правильно я чиню. Але вона сама тут захотіла лишитися, а я не міг її лишити без того, щоб не узаконити стосунки. Коли такий старий, як я, жениться на молодій, треба мати масу терпіння. Тепер вона буде дутися пару днів, але роботу не кине. І це її найсильніша риса – уміє працювати так, що я в житті не бачив нічого подібного. Розумієш, я не зустрічав ще людину з такою працездатністю, вона просто скарб для мене.
У цей час у хмарах куряви підкотила машина і загальмувала біля бензоколонки. Наша бесіда перервалася. Я вийшов з гаража і обслужив свого першого клієнта – залив бензин, мастило, перевірив шини, помив стекла. Працюючи, я краєчком ока бачив, що Дженсон стоїть на порозі гаража і спостерігає за мною.
В автомашині за кермом сидів немолодий огрядний чоловік, ліниво ковиряючи сірником у зубах. Я вирішив спробувати перевірити свої здібності в новій справі.
– Їдете до Тропіка Спрінгс, містер? – запитав я, поліруючи лобове скло.
– Ага.
– В кращому разі займе три години. Раніше десяти не доберетесь. Їсти не хочете? У нас кращий хаш з яловичини в усьому окрузі.