ло 83, затримує людей, заважаючи їм вступити на шлях до кращого життя.
Оскільки вона занадто глибоко вкоренилася в людську природу і її нелегко вирвати, то я радий, що принаймні утопійцям пощастило мати державу такого типу, яку я від щирого серця побажав би мати всім. Утопійці в своєму житті додержуються справедливих звичаїв і поклали їх в основу держави не лише дуже вдало, а й навіки, па скільки може передбачити людський розум. Вони знищили в себе вдома разом з іншими вадами коріння честолюбства й громадянських чвар, їм не загрожує небезпека страждати від внутрішнього розбрату, від якого загинула сила-силенна захищених міст разом з їхніми багатствами. А якщо громадяни живуть у злагоді в державі з розумним суспільним ладом, то тоді заздрість сусідніх правителів не може похитнути або потрясти таку державу (до речі, вороги вже давно не раз пробували це зробити, але завжди одержували належну відсіч).
Коли Рафаїл закінчив свою розповідь, я подумав, що чимало звичаїв і законів того народу явно недоречні; йдеться тут не лише про спосіб ведення війни, обряди та вірування, а й про інші їхні установи, особливо про те, що є головною підставою всього їхнього суспільного ладу, тобто про спільне життя й харчування при відсутності грошового обігу. Одне тільки це цілком знищує всіляку знатність, пишноту, блиск, величність, які, на думку всіх, становлять справжню прикрасу й славу держави. Але я знав, що Рафаїл втомився від розповіді, та й не було в мене певності, чи він зможе терпляче сприймати заперечення, бо я саме згадав, як він ганив людей, які бояться, що їх вважатимуть недолугими, коли вони не знайдуть у міркуваннях інших чогось такого, з чого можна було б поглузувати. Тому я похвалив устрій утопійців, узяв Рафаїла за руку й повів у будинок повечеряти, попередивши, що в нас буде ще час глибше обміркувати порушені питання й довше порозмовляти. О, якби це коли-небудь сталося! А втім, я особисто не можу погодитися з усім, що розповів цей, безперечно, дуже освічений чоловік і досвідчений знавець
людської природи, одпак охоче визпаю, що в державі утопійців є чимало такого, чого я радше побажав би мати нашим державам, ніж вірю, що це станеться.
Кінець пополудневої розповіді Рафаїла Гітлодея про закони та звичаї острова Утопії, відомого досі небагатьом, в переказі славетного й дуже освіченого мужа, пана Томаса Мора, лондонського громадянина й шерифа.
Кінець
КОМЕНТАРІ
Лист Томаса Мора Петру Бгідію
'Петро Егідій (1486—1533) — латинізоване прізвище Пітера Гіллеса, бельгійського гуманіста, друга Томаса Мора. Егідій займав високі посади в Антверпені, здобув славу як видавець творів класиків античиої літератури і сучасних йому письменників.
2 Рафаїл — мова про Рафаїла Гітлодея (особа вигадана), який нібито розповів Т. Мору і П. Егідію про своє п'ятирічне перебування на острові Утопія. Ім'я Гітлодей утворене Мором від двох грецьких слів: £>ФА,оз — "балаканина", "бридня" і аяіоз — "досвідчений", "бувалий", тобто "досвідчений балакун".
3 Іоанн Клемент — Джон Клемент (пом. у 1572 р.); виховувався в сім'ї Т. Мора й одружився з його приймачкою. Деякий час працював у Оксфордському університеті, потім займався лікарською практикою в Лондоні.
4Амауротський міст на річці Анідр — про цей міст та річку мова йде в другій книзі "Утопії".
5 Грецька приказка; в оригіналі вона подана грецьким шрифтом.
УТОПІЯ Книга перша
1 У травні 1515 р. на пропозицію лондонських купців Томас Мор увійшов до складу королівського посольства, що вирушало у Фландрію для залагодження конфлікту, який виник між англійським королем Генріхом VIII та іспанським принцом Карлом (майбутнім імператором Карлом V) у зв'язку а тим, що Карл, заручений із сестрою Генріха, відмовився від шлюбу. У відповідь на це ображений Генріх заборонив англійським купцям експортувати вовну в Нідерланди (про торгівлю нею було укладено при Генріху VII відповідні договори в 1496 і 1506 рр.), а фламандським купцям було заборонено ввозити в Англію фламандські тканини. Переговори проходили в Бругге, були складними, але арепь тою закінчилися успішно: торгівля між Англією й Нідерландами відновилась.
2 Кутберт Тунсталл (1474—1559) — визначний англійський державний діяч і церковний сановник, друг Мора й Бразма Роттер дамського.
3 Т. Мор вряди-годи пересипає свій твір латинськими прислів'ями та приказками, почерпнутими із збірника "Адагії", укладеного і виданого Еразмом Роттердамським у 1500 р.
4 Бругге — в той час столиця Західної Фландрії (пииі одне з міст Бельгії).
5 Георгій Темсіцій (пом. у 1536 р.) — бельгійський сановник і письменник, ігумен монастиря в Касселі на півночі Франції.
6 Петро Егідій — див. комент. 1 до листа Томаса Мора Петру Егідію.
7 Т. Мор виїхав з Англії 12 травня 1515 р. і був у відрядженні більше п'яти місяців.
8 Палінур — стерничий Енея; тут у значенні "бувалий моряк".
9 У л і с с — інакше Одіссей (Улісс — латинська форма імені Одіссея), герой поеми Гомера "Одіссея".
10 Платон (427—348 рр. до п. е.) — давньогрецький філо-соф-ідеаліст. Подорожуючи, відвідав Єгипет, Персію, Італію, Сіці-лію та інші країни. У діалозі "Держава" описав ідеальний державний устрій з метою втілити свій проект у життя.
11 Гітдодей — див. комепт. 2 до листа Томаса Мора Петру Егідію.
12 Анней Сенека (бл. 4 р. до н. е.—65 р. н. в.) — римський письменник і філософ, вихователь імператора Неропа. Представник стоїцизму.
13 Тулій Ціцерон (106—43 рр. до н. е.) — видатвий римський оратор, письменник і державний діяч. В уста Гітлодея Т. Мор уклав власну оцінку римської літератури.
,4Амеріго Веспуччі (1451—1512) — флорентійський мореплавець, який чотири рази відвідав Повий Світ і дав перший його опис. Його іменем названа Америка. "Подорожі" Вес путчі були надруковані в 1507 р. їх, очевидно, читав Т. Мор.
15 Йдеться про фортецю в Кабо Фріо в Бразілії. Під час четвертої подорожі А. Веспуччі в 1503—1504 рр. декілька чоловік з його екіпажу залишились у Бразілії.
16 Вислів з епопеї римського поета Аннея Лукана (39—65) "Фарсалія" (VI, 819).
17 Подібно мав висловитись давньогрецький філософ Анаксагор (V ст. до н. е.). Він, будучи при смерті, па запитання друзів, чи не бажає бути похованим на батьківщині (в місті Клазомени), відповів: "Немає ніякої необхідності, бо дорога на той світ зві-цусщ однакова".