Всі гетьмани, крім може одного двох — наложили буйними головами чи у бою чи на засланню за свої ідеали — честь їм і слава за се, а"пе сплюгавлене їх лиць за те, що вони не були демократами. Не дуже много маем нннїшних демократів,' щоОи так рішучо і сьміло ставали за свої ідеали, як стояли наші гетьмани за. ідею свого часу ! Та рана болить, болить нас тим більше, що самі їх онуки були тим средством ворожого нашому розвиткови режіму, тим средством, що оилюгзвило чола великим нашим борцям і відібрали народов и пошану до своєї минув-шости, позбавили його традиції! Тільки вродженому ідеалїзмови нашого люду можна завдячувати се, що не змінив ся він у скота, що неживе з дня на день Г
Народ що не знає своєї історії, не поважає її, не є гордий на свою минувшість — не може сотворити ідеалу на будуче, живе як скот наживою хвилі, травить ся і веґетує бездушно а сиосібнїйші одиниці сотнями переходять в ряди народів, що вміють увінчати чин посмертньою славою, щи вміють творити історію і дають місце їенїеви одиниці, зазначуючи свою ролю в історії всесьвітної культури.
Тане сталось і з україпьским народом — загал зробив ся байдужним ло переведеня свого национального ідеалу сотвореня модерної органїзациї з найбільшою свободою розвитку індивідуалізму; з почутем свого национального "я", утратили Українці на якийсь час той свій ідеал, а сиосібнїйші одиниці' затягнулись в ряди загибаючої нації Поляків, що заступає в культурі найвище розвинену ідею национализму — і вносять критицизм шляхоцко клерикального режіму ; переходить громадно в ряди Великоросів, що сотворили централістичну державу — вносять до її проблємів крєстшо аграрної справи, до розвязаня якої покликаний судьбою що йно хлїборобский україньский народ в будучій народній своїй державі анархістичного характеру. . . І являєть ся такий куріоз, що україньский історик кидає вислов: "Мазепа здрадив Росію"; україньский поет уважає найбільших гпобителїв свого народу Петра Великого і Катерину II. добродіями супроти великих героїв націоняльної независимости України, українського патріота і письменника діти не розуміють нї слова своєї рідної мови і говорять між собою мовою гнобителїв; українські сьвігочі уряджу-' ють концерт в честь свого поета, говорять на нїм мовою тих, що знївечили йому цїле житя, боючись засьпівати свій национальний гимн; україньскі таланти кидають свого Тенїя, яким обдарував їх наш високий душею народ — в гирло ворожого народу, аби йому дати силу./ проти своєї рідної нації! Україньскі заступники оО мілїонового народу звертають ся з запитом до ріжних великортий хвилї з запитом : "Бути, Українцям, чи не бути ? — як Ви кажете? . . .
Слава вам, сини україньскої інтелїґенциї, а мевТ лице палить ся пурпурою від стиду, як почую що за великі дїла творите! .. .
Не диво, що тому народови міг россійский уряд Еакввути на 40 літ указ заборони видаваня літератури!
Представте собі, чи можливо, аби Поляки дали концерт польский на ювілей Сенкевича сьпіваний по вїмецки, аби мав "вигляд європейський!" Чому Полякам не сьмів уряд накинути такого указу ; чому не приневолив ніякого письменника писати мовою тиранів; чому не змусив їх жінки говорити до дїтий по россійски; чому не випер иольскої мови з уст навіть найбільше зависимого урядника; чому не вирвав з гру-дий нїякого Поляка почутя своєї національної гордости ?!
Поляки бо мають традицію свого історичного житя, перед якою всї бють чолом, хоч вона далеко не така гарна і геройска як українська ! Поляки зробили малі 4 нолушднхоцькі повстаня і озорили їх сьвіт лом цїлу ганебну свою історію, а подвижників своїх окрили славою — Українцї зробили кількадесять повстань людових і не тілько не сотворили з них своєї величної історії та не вміли пошанувати ні одного їх героя!
Поляк має почуте вартости свого "яи — хоч вій далеко не такий глубокий і спосібний як Українець ; Поляк почуває себе гордим як син нації, хоч він далеко не має на чолї того пятна індівідуальности, що має від свого народу кождий Українець.
Чому нам не бути гордим на себе, на своїх героїв, на свою минувшість. кили вона така велична і сияе всїми сьвітлотінями ріжних характерів і стремлїнь?! Чому нам оглядати ся круг себе, що за нас скаже той або сей і стосувати ся до його ласки? Вдввім ся в себе, побачимо себе, спізнаймо своє пяи високе з природи, перебудуймо себе, перекуймо сльозаву тугу на крицьову енерґію — а тоді до нас сто сувати ся будуть і прийдуть до нас учити ся, бо в нашій душі є велике творче жерело духа, на яке ;.іи вовинні і можемо бути горді!
Задачею проте грядучого покоління в реабілітувати ношану і честь великих подвижників з XVII. і XVIII. віку, привести в память або у сьвідомість —серед найширших мас традицию історичного житя та боротьби україньского народу, кинути перед очи люду постати гетьманів та героїв України в червонім осьвітленю страдания за автомічні стремлїння, за ідею "Вольної України....*4
Першим кроком до звороту україньского відро дженя на шлях сполуки минулих віків з будучностию України, на шлях національного ""сьвідомленн люду традицією самостійного житя Україии з XVII. віку, була-б народна манї'Фестация з нагоди 250-лїтного ювилею "Гадицкої умови", над якою саме скликано ниніш ну анкету.
Як небудь оцінювати сей Факт історичний — все таки постуляти галицькі своєю далекосягліетю ставлять ПОДВИЖНИКІВ її Вигивського і Немирпча в ряді найсьвітлїйшнх наших провідників. — Сим Фактом виявила Україна такі стремлїння, які до ниві не стратили своєї актуальности, сим Фактом поставлено такий монумент нашої самосьвідомости від перших починів новітнього нашого історичного житя, яким •не може повеличати ся в тім часі ніяка нація. Цікава річ. що народ, який перший на сьвітї поставив ностулит национальное" держави, не тільки не має до нині самостійної управи, але ще стоїть відсуджений від права, навіть від імени осібної нациї.
Гадяцкі постуляти — се найвищий шпиль нашого осьвідомленя яко нациї — та всеж таки сьвят-куваннє того Факту щорічним сьвятом немислиме. Має сей Факт свою Ахіллеву пяту, яка подавала колись велику ідею з її подвижниками, а до нині не засклепилась її рана. Гадяцку умову уложено з Поляками як унію. Вікове жите научило наш народ, як оцїшовати хоч би які ідеальні умови з тою зарозумілою на своє панство нацією. Серед мас витворилась ненависть до "Ляхів", якої до нині затерти не можна. Як піднесемо Факт Гадяцььої умови як велике діло — заходить потрійна небезпека: