— Дякую, дякую. Бачте, він потрібен мені на чотири дні. Зараз я їду до Люцерна, вночі мене тут не буде, проте прошу залишити номер за мною. Більшу частину своїх речей я зоставлю тут, а до Швейцарії візьму тільки невеликий саквояж. Сподіваюсь, ніяких труднощів у зв'язку з цим не буде?
Міс Ґорріндж знову запевнила його:
— Усе буде гаразд. Ви досить ясно пояснили у своєму листі.
Хтось інший навряд чи вжив би слова "ясно", краще було б ужити слова "докладно", адже звичайно саме так він і писав. Коли всі тривоги залишились позаду, канонік Пеніфазер полегшено зітхнув, і його разом із багажем спровадили до дев'ятнадцятого номера.
У номері двадцять вісім місіс Карпентер зняла фіалкового капелюшка, старанно згорнула нічну сорочку і поклала її на подушку на ліжку. Вона глянула на Ельвіру, коли та ввійшла.
— Ах, це ти, люба. Чи не допомогти тобі розпакувати валізи?
— Ні, дякую,— ввічливо сказала Ельвіра. — Як бачиш, у мене невеликий багаж.
— Яка зі спалень тобі більше до вподоби? Між ними ванна кімната, я сказала їм покласти твій багаж у крайньому покої. Гадаю, в цьому — більше гамору.
— Вельми ґречно з твого боку,— байдуже відказала Ельвіра.
— Ти справді не хочеш, щоб я тобі допомогла?
— Ні, дякую, мені справді не треба. Здається, я прийму ванну.
— Так, чудова ідея. Може, скупаєшся перша? Я хотіла б прибрати речі. Ельвіра кивнула головою. Вона пішла до ванної кімнати, зачинила за собою
двері і засунула засувку. Потім перейшла до своєї кімнати, розщібнула валізу, вийняла кілька речей і кинула на ліжко. Нарешті роздяглася, накинула халат, подалася назад до ванної кімнати і відкрутила кран, після чого повернулася до своєї кімнати, сіла на ліжко біля телефону й якусь хвилю прислухалася.
— Телефонують із двадцять дев'ятого номера. Будь ласка, дайте мені одинадцять двадцять дев'ять, Ріджент.
Розділ четвертий
У Скотланд-Ярді відбулася внутрішня нарада. Вона мала неофіційний характер. Шість-сім чоловіків у вільних позах сиділи за столом, і кожен із цієї шестірки був незаперечний експерт у своїй галузі. Тема, яка привернула увагу охоронців закону, набула великої ваги за останні два-три роки. Вона торкалася злочинності, що набрала незвичайного розмаху. Це тривожило громадськість. Розбій був широкомасштабний: пограбування банків, напади на інкасаторів, крадіжки коштовностей, надісланих поштою, пограбування потягів. Не минало й місяця, щоб не було вчинено зухвалого і, як правило, успішного нападу. Головував на нараді сер Рональд Грейвз, помічник комісара Скотланд-Ярду. Він, як завжди, більше слухав, аніж говорив. Ніяких офіційних звітів з цієї нагоди не давали — звичайна праця в рамках відділу карного розшуку, своєрідна консультативна нарада на вищому рівні, загальний обмін думками між працівниками, які дотримувалися різних поглядів. Сер Рональд повільно обвів очима невеликий гурт своїх людей і кивнув головою чоловікові, що сидів кінець столу.
— Ну, Батьку,— сказав він,— а тепер вислухаємо ваші звичайні шпильки.
Ці слова були звернені до головного інспектора Фреда Дейві. Його відставка була вже на порозі, і він тепер здавався старшим від своїх'років. Звідси й почесне прізвисько Батько. Людина спокійна, компанійська, він мав таку м'яку, добру вдачу, що багато хто зі злочинців бував прикро вражений, коли впевнювався, що Дейві — не такий довірливий та веселий, яким видавався на перший погляд.
— Так, Батьку, доповідайте про свої новини,— сказав другий інспектор.
— Новин повно,— глибоко зітхнув головний інспектор. — І може, буде ще більше.
— Що ви маєте на увазі? Зростання злочинності?
— Певна річ.
Другий працівник, Комсток, з вузьким, як у лиса, обличчям і занепокоєним поглядом, квапливо запитав:
— Ви хочете сказати, що їм це на руку?
— І так, і ні,— відповів Батько. — Це може скінчитися катастрофою. Але поки що, дідько б його вхопив, все це перебуває під їхнім надійним контролем.
Старший офіцер поліції Ендрюс, гарний, стрункої статури фантазер, замислено мовив:
— Я завжди вважав, що справа ця набагато глибша, аніж гадають. Візьміть, наприклад, дрібного підприємця. Якщо все в нього добре налагоджене і якщо діло належних розмірів, він конче досягне успіху. А при розширенні підприємство зростає, персонал зростає, і може раптом виявитися, що підприємство стало громіздким і покотилося вниз. Така сама картина спостерігається і в широкій мережі великих крамниць. А як стоять справи з промисловою імперією? Якщо вона достатньо велика, то досягає великих успіхів, якщо ж ні, то нею просто важко керувати. Усе має розумні межі. Розумні межі — запорука успіху.
— Яких розмірів, на твою думку, ця організація? — гаркнув сер Рональд.
— Вона більша, ніж ми вважали спочатку,— відказав Комсток. Кремезний чоловік, інспектор Макнейл, сказав:
— Вона зростає. Батько має рацію. Неухильно зростає.
— Може, це й добре,— зауважив Дейві. — Мабуть, вона зростатиме надто швидко і тоді вийде з-під контролю.
— Річ у тім, сер Рональд,— зауважив Макнейл,— кого заарештовувати і коли.
— Можна б заарештовувати десь із дванадцять чоловік,— сказав Комсток. — Ми знаємо: у це вплутана Гаррісова група. Уздовж лутонського шосе розташовані затишний, невеликий бункер, гараж, пиварня та ферма.
— І всіх їх треба заарештувати?
— Не думаю. Усе це дрібнота. Лиш окремі ланки одного ланцюга. Місце, де перефарбовують машини і швидко збувають з рук, респектабельна пиварня, де відбувається обмін посланнями, крамниця ношеного одягу, де змінюють зовнішність; торгівець театральними та маскарадними костюмами в Іст-Енді теж робить свій внесок. Цим людям платять, дуже добре платять, але насправді вони нічого не знають.
Фантазер, старший офіцер поліції Ендрюс, озвався знову:
— Нам протистоять розумні голови. Ми ще, по суті, до них не добралися. Знаємо лише декотрих, хто до них причетний, і це все. Я переконаний, що тут уплутані Гаррісова група і Маркс — у фінансових махінаціях. Зовнішні зв'язки здійснюються через Вебера, та він тільки агент. Нині ми не маємо відомостей про цих людей. Знаємо, що всі вони підтримують таємними каналами зв'язок один з одним та різними відгалуженнями цієї організації, але не знаємо достеменно, як вони це роблять. Ми стежимо за ними, йдемо слідом, і вони це чудово усвідомлюють. Десь є велике центральне бюро обміну валют. Нам треба добратися до плановиків. Це головне.