Швидке повернення барона, його вдаване самовдоволення, що не в'язалося, одначе, зі стурбованістю, яка іноді прозирала на його виду, збудили у пана де Бурбонна невиразну підозру, що моряк, діючи проти Гамар і Трубера, зазнав перешкод у своїм рейсі. Пан де Бурбонн анітрохи не здивувався, коли барон повідомив про таємну владу головного вікарія, члена конгрегації.
— Я про це знав,— заявив він.
— Що! — скрикнула баронеса.— І ви нас не попередили?
— Пані,— заперечив той жваво,— забудьте, що я здогадався про таємний вплив цього священика, і я забуду, що ви також про це знаєте. Якщо ми нашу обізнаність не приховаємо, то потрапимо в його спільники: нас почнуть боятися й ненавидіти. Робіть, як я: прикидайтеся недотепою, а самі озирайтеся на задні колеса. Скільки я вам натякав, ви так мене і не зрозуміли, а я боявся нашкодити самому собі.
— Як же нам виплутатися з цієї халепи? — гукнув барон.
Річ була не в тім, кидати абата Біротто чи ні — це й так було зрозуміло всім трьом учасникам наради.
— Найвидатніші полководці завжди вміли відступати з честю,— відповів пан де Бурбонн.— Скоріться Труберові; якщо пиха в нім дужча за ненависть, він стане вашим союзником. Але скоряйтеся йому до певної межі — інакше він наступить вам на горло, згідно з висловом Буало16: "Плюндруй до тла — так чинить церква!" Вдайте, бароне, що йдете у відставку, таким чином, ви втечете від Трубера. А ви, пані, розпрощайтеся з вікарієм, хай Гамар візьме гору. Як будете в архієпископа, спитайте Трубера, чи він грає у віст,— він відповість ствердно. Запросіть його до себе на партію вісту; йому так кортить бувати у вас, він, звісно, прийде. Ви — жінка, зумійте навернути його на свою руч. Коли ж барон стане капітаном першого рангу, дядько його — пером Франції, Трубер — єпископом, тоді ви любісінько зробите Біротто каноником. А доти підкоряйтесь, але підкоряйтесь, зберігаючи гідність і ніби погрожуючи. Ваше сімейство може виявити Труберові не меншу підтримку, ніж він вам. Ви чудово порозумієтеся. А ви, моряче, плавайте обачніше і міряйте дно лотом!
— Бідолаха Біротто! — вимовила баронеса.
— О, напоумте його якнайшвидше! — відповів поміщик, рушаючи до виходу.— Якщо якийсь бідовий ліберал заб'є баки цьому дурноверхому, вам буде непереливки. Можливо, суд висловиться на його користь. Отож Трубер, я гадаю, побоюється присуду. Він може ще простити вам те, що ви почали ворожі дії, але, зазнавши від вас поразки, вій стане невблаганний. Я сказав усе.
Він клацнув табакеркою, надів шкірянії калоші й пішов.
Другого ранку, після снідання, баронеса, зоставшись наодинці з вікарієм, сказала йому явно збентежено:
— Любий пане Біротто, ви, звісно, вважатимете мене несправедливою і непослідовною, але я прошу вас ради нашого ж добра відмовитися від позову проти мадмуазель Гамар і, по-друге, виїхати з мого дому.
Бідолаха Біротто зблід. Вона ж вела далі:
— Я невмисне стала причиною вашого нещастя — я знаю, якби не мій небіж, ви не почали б позиватися, на лихо і самому собі, і всім нам. Я зараз вам усе розповім.
І баронеса коротко пояснила йому, якого розмаху набрала справа і які важливі її наслідки. За ніч вона обміркувала всю поведінку Трубера і багато про що стала здогадуватися, отож була здатна безпомильно роз'яснити Біротто, як оплутувала його ця вміло підготовлена помста, розповісти про проникливість і силу його ворога, розкрити всю його ненависть, повідати про причини, зобразити йому, як Трубер плазував перед Шаплу цілих дванадцять років, а тепер пожирає, знищує цього Шаплу в особі його приятеля. Простодушний Біротто склав долоні ніби для молитви й заплакав од жалю, почувши про такі мерзоти, про які його чисте серце і не здогадувалося. Відчуваючи себе нібито на краю якоїсь безодні, він мовчки слухав, утупившись мокрими від сліз очима в свою благодійницю, яка наприкінці сказала:
— Я знаю, як погано вас покидати, але, любий абате, сімейні обставини стоять вище за дружні. Схиліться перед бурею, як це роблю я, і я доведу вам згодом свою вдячність. Щодо ваших житейських справ, я про них поклопочуся. У вас не буде турбот про шматок хліба. За посередництвом пана де Бурбонна, який зуміє додержуватись обережності, я влаштую все, щоб ви не відчували, що вам чогось бракує. Любий друже, дозвольте мені зрадити вас! Я скоряюсь перед життєвою необхідністю, але моя прихильність до вас зостанеться незмінною. Вирішуйте!
Сердешний абат, вражений до глибини душі, вигукнув:
— Виходить, Шаплу мав рацію, кажучи, що Трубер, коли б тільки міг, і в могилі не дав би йому спокою! А він же спить у постелі Шаплу!
— Тепер не до нарікань,— зауважила пані де Лістомер,— Час не терпить! Вирішуйте!
Добре серце Біротто не могло не піти в такий переломний момент за безпосереднім поривом вдячності. Та й життя його було тепер лише повільним умиранням. Він сказав, кинувши своїй покровительці розпачливий погляд, від якого серце її здригнулося:
— Я віддаю себе в ваші руки. Я вже саме порохно, що валяється під ногами.
Це туренське слівце не має відповідника, крім слова "билина". Але бувають гарні билинки, золоті, гладенькі, блискучі — їх підбирають діти, тоді як порохно означає билинку безбарвну, сіру, кинуту в канави, гнану вітром, зім'яту ногами перехожих.
— Але, добродійко, мені тільки не хотілося б залишати Труберові портрет Шаплу, зроблений для мене. Він — мій. Добийтесь, щоб мені його повернули, решти я зрікаюся.
— Гаразд,— відповіла пані де Лістомер,— я зайду до мадмуазель Гамар.
Її тон показував, яке зусилля зробила над собою баронеса де Лістомер, наважуючись принизитися до того, щоб потішити марнославство старої панни.
— Я постараюся все залагодити,— додала вона,— хоча не смію навіть надіятися. Підіть до пана де Бурбонна, хай він напише в належній формі папір, що ви відмовляєтеся від позову. Принесіть мені документ, а потім з допомогою його превелебності архієпископа нам пощастить, можливо, зам'яти справу.
Біротто пішов, нажаханий. Трубер виріс у його очах до розмірів єгипетської піраміди. Руки цього чоловіка орудували і в Парижі, і в соборі Сен-Гатьєн.
"Як же це так? — роїлось у голові Біротто.— Він, і раптом завадить маркізові де Лістомеру стати пером Франції!.. Та ще й справу зам'яти, може, пощастить лише з допомогою його превелебності!"