— Разрешите? Заслуженный чекист из Москвы. Арсений Иванович Тукало! Благосклонен к вашему расположению.
Майор, начальник, од привітання такого й очі вирячив.
— Так что ж оно получается, товарищ майор? Ворье безнаказанно разгуливает?
Не допоміг і начальник. Не допоміг чи не схотів?
— Буду жаловаться,— пригрозив йому на прощання.
Ходив до адміністрації — там теж руками розводили. Обшук влаштовувати, село перетрушувати — ніхто не дасть на таке ордер. І то з-за чого? З-за картуза?
— Буду жаловаться,— сказав і їм Тукало.
Повернувся в село з твердим наміром рушити завтра ж у область.
"Сыскать не могут!" — кипіло у ньому. Та дали б йому волю, він і без міліції картуз розшукав би! Посадив би якогось бешкетника в льох, як його мати саджала в свій час... Льох у сестри глибочезний, серед літа холодом віє, карцер — не льох... Потримав би у темряві — враз розколовся б!
"Порядки, мать вашу! Вор вора покрывает... Ничего, вы еще не знаете Тукала!"
До генерала, начальника обласного відділення міліції, два дні добивався.
Добився. "Предстал".
Генерал довго не міг уторопати, про який картуз іде мова. А коли уторопав, розлючено в район подзвонив:
— Мені що, роботи немає: картузи шукати?! Та хоч з голови своєї зніми, а картуза надінь чоловікові!..
Начальник районної міліції, майор, коли вручав картуза (нового-новісінького), дивився куди завгодно, тільки не на Тукала. Але йому на те наплювати. "Плюнуть и растереть". Головне — картуз на голові як улитий. "Форменный". "С красным околышем". "Окантовочкой синей". "С козырьком полакированным".
Добравсь до села — мимо сільради повільно "прошествовал".
"Вот... Картуз... Вот... На голове..."
А той картуз, що пропав, ну ніяк не давав спокою Тукалові! Ловив пацанів, обіцяв кожному спровадить до карцера. "На перевоспитание".
І таки добився свого: хтось підкрався вночі та на кілок картуза і повісив. Із биркою: "Забирай, щоб ти сказився!"
IV
Одбули у сестри рівно три місяці. Як на курорті побували. На всьому готовому. Ні копієчки не потративши. А на другий рік знов гостювати приїхали. "Понравилось очень". І я побачив Тукала коло магазину. Вимахував кулаками, осатаніло вигукував:
— Рассея стояла и будет стоять, мать-перемать!..